Коли в тебе є персональний ангел - Олена Зацепіліна

Минув тиждень після відвідання нами концерту. Чудернацькі сни не поверталися, особливих подій не було. Ах, ні. Одна дивина все ж таки була: здалося, що за мною стежать. Ну як здалося? Я зустріла одного й того ж самого хлопця за один день кілька разів у різних місцях: в інституті, у вагоні метро, в аптеці, що знаходиться біля нашого будинку, і ще ввечері, коли пішла до супермаркету за тістечками. Можливо, звичайний збіг.

Я тихо-мирно вивчаю конспект, а до кімнати влітає Машка.

- Ми увійшли до десятки! - радісно кричить вона.

- І...? - Повертаюся до подруги та чекаю на роз’яснення.

- Пам’ятаєш, я говорила, що ми з тобою беремо участь у розіграші від радіостанції? Так ми перемогли! Завтра йдемо на прямий етер!

Подруга скаче по кімнаті, пританцьовує, радісно метушиться, вигадуючи, що потрібно взяти для автографів, кому подзвонити і які подарунки передати від відданих шанувальниць, котрим не так пощастило. Я ж сиджу, як прибита.

Що? Я побачу його зблизька! А може, він дасть мені автограф або скаже пару слів, або потисне мені руку, або легенько обійме для кращого фото? Я у захваті! Але якщо у Маші захват виражається бурхливою діяльністю, то я сиджу, як прив’язана.

«Що ж означає те благання у погляді?» - раптом спливає у голові. Запитання без відповіді. Завтра дізнаюся.