Запасна наречена. У відпустку в інший світ - Анна Лерой

— Це ж вік розквіту сил сейла! І енергетично, і розумово, і фізично! Самий пік! 

— Гаразд-гаразд, — примирливо погоджуюся я і повертаю її до основної теми: — То що сталося? Якщо все так добре було.

— Хороша дівчинка була Ріаннон, якраз через рік вона довчилася, плани були на весілля. Фрайд також тільки почав із доменом розбиратися, йому передали Етарн, ми теж сюди переїхали... А потім, — Фіна підтискає губи, — у день весілля в Ріаннон стався вітальний зрив.

— Що? — я, чесно кажучи, розгублена, хоча десь у глибині відчувала раніше, що навколо цього все й ходить. — Але хіба це не хвороба підлітків? Чи двадцять це ще підлітки?

— Що? Ні, в неї не було жодних проявів. Вона просто раз — і зірвалася! При чому так різко, що ніхто не зрозумів одразу, що сталося. Потім розслідували, та що там... Серйозно постраждали її подруги і батьки, зачепило гостей, багатьом довелося довго лікуватися — дика вітальна енергія буквально ранить зсередини! Фрайд теж розгубився...

— Його поранило? 

— Так... Ні, — мотає вона головою. — Я не знаю, що він відчував, але потім довго не міг пробачити собі бездіяльність. Благо, серед гостей були ще іссейли. І Дори були. У них у Галларні одна з найкращих лабораторій з вивчення зриву. Алентра Дор —  чудовий фахівець, але вона встигла тільки застосувати експериментальний спосіб — стабілізувати Ріаннон... Ну або те, що від неї залишилося.

Від останньої фрази віє неприємною моторошністю, тож мені треба перепитати.

— Вона померла? Чи не померла? Або що?

— Невідомо, — ошелешує мене Фіна і різко продовжує: — Дізнатися це можна, тільки знявши стабілізацію. Якщо вона жива, то все чудово. Якщо ні... Тоді пов'язаний із нею Фрайд теж не зможе втриматися. А йому не можна!.. Він тоді почорнів від горя. Це ж пара… Але як домен кинути? Жителів, які довірилися? І Кас, він ще маленький, а вже з таким потенціалом... Мені шкода Ріаннон, вона була надто молоденька, навіть і не жила до пуття, але й брата я не бажала і не бажаю відпускати, ніхто з нас!.. 

Фіна закушує тремтячі губи і притискає долоню до очей, і я її розумію — вона дуже любить брата і смерть його точно не хоче бачити. 

— Декілька разів на рік Дори повертаються і вимірюють вітальне поле навколо Ріаннон, підтримують його, щоб Ріаннон або тіло Ріаннон залишалося таким, як було.

— Дори більше не приїдуть, — розумію я це і вимовляю вголос. 

— Чому? Вони ж ось-ось повинні будуть оновити... — її обличчя застигає, сльоза скочується по щоці. Поруч різко втягує повітря ошелешена Еллі. 

— Ні, дурість же, — мотаю я головою. — Він же іссейл, ну втомився трохи, буває, але що з ним може трапитися? Втратить своє іссельство?

— Життя, — шепоче чомусь Еллі й обіймає себе за плечі.

— Це нерозумно! Це занадто, — я продовжую наполягати, ніби моя впертість реально може щось змінити.

— Але вона має рацію, — гірко вимовляє сейла Фіна, — Фрайд багато років тому включив у свою внутрішню структуру енергію Ріаннон, вона стала частиною його методів регулювання сили. Уяви, що буде, якщо з-під будинку прибрати частину фундаменту. А якщо до всього цей фундамент і так кришився роками. Як довго він простоїть? 

Я відводжу погляд. Якось це все не весело. Звинувачувати себе теж нерозумно, навколо мене світ не крутиться й іссейл потрапив би в цю ситуацію все одно рано чи пізно, але все ж таки миготить думка — краще б мені в цю відпустку було нікуди не потрапляти.