Запасна наречена. У відпустку в інший світ - Анна Лерой

Лендос вислуховує мене уважно — те, що стосується поведінки Нока, я не приховую, кажу, як є. Я звісно не знаю, що скаже сама Дельфіна, але це вже її особиста справа, я прецедент створила. Залишилося не надто й багато вільних дівчат. Тому деякі чоловіки, які залишилися без пари, зриваються, демонструючи себе не в найкращому світлі. Якщо не брати до уваги Дора і зниклої Арати, вже чотири пари створено. Хтось навіть встиг відвезти свою наречену додому, від небезпеки подалі. Так, наприклад, я не бачу ще однієї потраплянки, а на моїх очах йдуть із домену геть дівчата, які сейли з народження, із своїми парами.

— Іссейл Фос гарантує всім гостям із інших світів можливість повернутися у свій світ назавжди або на якийсь час за бажанням. Неправильно це — залишати близьких без пояснень, — усміхається Лендос. — Благий орден подбає про це, якщо сам іссейл буде не в змозі.

— А залишитися тут і не стати чиєюсь сейлою можливо? — цікавлюся я насправді без особливої причини. Просто зачепила історія Дельфіни. Раптом хтось із потраплянок не захоче додому. Хто знає, який там світ і становище в дівчини, можливо, змінити місце проживання це її шанс на краще життя.

— Звісно, можливо! Зазвичай орден бере на себе обов'язки з навчання та працевлаштування покликаних на Витоку. От тільки це не забезпечення на все життя, просто можливість на певний строк мати житло, щоб спокійно пізнати світ, знайти заняття до вподоби, здобути потрібну освіту — а потім жити самостійно.

Ага, сісти на шию місцевим явно не вийде. Що власне і добре. Отже, до прибульців цілком собі звичайне ставлення, немає ніяких особливих загроз, про які я в книжках читала. 

— А що з Аратою? Знайшли хоча б сліди?

Лендос хитає головою, стає ясно, що ні.

— Її батьки долучилися до пошуку, поки по місту шукають, відстежують усі вузли переміщень. Оглядають округу, чергують на вокзалах, парках, може, там щось помітять. Опитують, може, хтось бачив у той час її на центральній площі, може, вона сама пішла. Що навряд чи, звісно. Здається, у її сім'ї є ще будинок за межею домену, туди теж попрямували. Поки чекаємо новин...

Видно, що вона переживає. Не стільки за свою роботу, як за життя Арати.

— Не так і просто безслідно сховатися в межах домену, — пояснює Лендос. — Уже мали б відстежити... Чого зволікають?

Тут я згадую, що Морозко нічого не сказав з приводу того, що лев мої штани з'їв, та й раніше... Він же мав перевірити сліди бійки в туалеті. То чому не було результатів? Прикидається, що не знає про те, що його химера шастає до мене?..

А якщо не прикидається? Якщо неспроста в нього темні кола під очима і вигляд загалом пошарпаний. Точніше не так, вигляд у іссейла гідний, привабливий, тільки знаю я таких, сама цим грішила: зовні ти орел, а всередині скелет від орла заливишся, якраз час лягти і померти, бо ти розчавлений чи то роботою, чи то горем, чи то ще якимось стражданнями. І, напевно, це не моя справа. Навіть не напевно, а абсолютно точно, все ж таки іссейл дорослий чоловік. Але до нього дуже навіть прив'язаний Кас, та й лев — морда нахабна — не просто так бігає туди-сюди, може, до всіх у ліжка лізе, може, намагається надихнути нас, щоб хоч одна його господареві допомогла.

М-да, ще статус рятівниці я на себе не приміряла. Але й відмовитися від розпитувань не можу.

— А ви не помічали, що іссейл зараз трохи не в формі? Та й узагалі тут не розбереш, що коїться, — я делікатно цікавлюся в Лендос, та миттєво напружується, така уважна стає і різко запитує:

— Що саме сталося?

— Крім незрозумілої поведінки деяких сейлів, ще дещо мене турбує...

Загалом, я викладаю їй все, що трапилося з Дором і всю зустріч із його батьками. Однаково це стане відомим не сьогодні, то завтра, поставить хтось запитання: а де Дор, живий чи що. Але після того, як я переказую кінець розмови, обличчя Лендос починає стрімко біліти, аж здається, що вона зараз зомліє. Я навіть простягаю руки до її плеча, а то дама літня, хвороблива, як би реально не стало зле. 

— Дякую, що повідомили, — квапливо каже вона і озирається на всі боки, щось судорожно вирішуючи. Я так і бачу, як думки метушаться в її голові. — Залишайтеся тут або у своїх кімнатах, зберіть речі, які вам потрібні, й ті, з якими ви потрапили на Виток. Можливо, нам потрібно буде покинути на якийсь час цю будівлю. Переберемося в місто, так…

Вона робить жест своїм помічникам і відходить до них, дає вказівки, найімовірніше, такі самі як і мені. Вона вже прийшла до тями, обличчя ледь бліде, погляд упевнений, здається, що нічого не змінилося. Але я надто уважно стежу за її рухами і помічаю деяку нервозність. Сталося щось серйозне. Це був не просто розрив якогось договору між іссейлом і батьками Дора. І неспроста це дивне безсилля — неможливість знайти Арату, довгі розслідування, хоча Морозко сам мені казав, що виявити сліди чужої вітальної енергії для нього досить нескладно. 

Утім, Лендос ще не встигає толком нічого зробити, як з'являються люди іссейла, запрошують орденців пройти. Я кидаюся виконувати вказівки Лендос, але вийти не можна, варто висунути ніс у коридор, як мене просять повернутися. У кімнаті я не одна-однісінька, тут, окрім орденців, ще дівчата і дві вже сформовані пари. Усі виглядають досить схвильовано. Але ніхто не бентежиться, просто всі залишаються на своїх місцях, хоча розмови давно вщухли. Власне спілкуватися може і є про що, але атмосфера не сприяє цьому. Мені відомо начебто набагато більше, ніж решті, але їнші дівчата досить чуйно зчитують настрої наших супровідників, незважаючи на всі їхні посмішки. До того ж двоє незнайомих мені химерних тіней, які з'явилися в кімнаті, не додають спокою. Вони спостерігають за нами, щоб ми не втекли? Або щоб нас не вкрали? Або щоб ми не постраждали?