Провісниця - Кетрін Огневич

Наступного ранку я прокидаюся раніше за Фабіана. Швидко глянувши на сплячого хлопця, я мимоволі згадую, як учора ми поверталися до будинку. Перед сном він дарував мені поцілунки, від яких я втрачала голову, і потім ми лягли спати. Я була абсолютно не здивована, прокинувшись сьогодні вранці в його обіймах. Його рука по-хазяйськи лежала на моєму стегні, а сам він усе ще спав. Не втримавшись, я потягнулася вгору і залишила швидкоплинний поцілунок на його губах. І він, звісно ж, поворухнувся, варто було мені відсунутися трохи назад.

— Доброго ранку, — пробурмотіла, коли зустрілася поглядом із сонним хлопцем. На його губах одразу ж розтягнулася усмішка, і моє серце заходилося в танці. Коли він так усміхався, то був настільки привабливим, що аж дух захоплювало...

— Доброго ранку, Кессі. Як спалося? — запитав він трохи захриплим після сну голосом, а його рука трохи сильніше стиснула моє стегно.

— Чудово. Здається, я вперше виспалася за весь цей час. А ти?

— Мій сон ще ніколи не був настільки мирним, і все завдяки тобі... — Від його слів я червонію, як школярка. Здавалося б, він не сказав нічого такого, але все одно я зніяковіла.

— Що ж, рада це чути. Мабуть, піду, прийму ванну... — кажу так тихо, практично пошепки. Фабіан встає з ліжка, і потім подає мені руку, проявляючи галантність. Щойно ми опиняємося всередині, Фабіан за мить робить кілька простих помахів рукою, і в купальні поступово з'являється вода.

Поки вода наповнює купальню, погляд Фабіана переміщається назад у мій бік. З одягу на мені тільки шовковий халат ніжно-персикового кольору, який м'яко пестить кожен дюйм моєї шкіри. Під його поглядом виникає таке відчуття, що я оголена, хоч це й не так. Я не можу не помітити, як темніють його очі, і розумію, що зараз він напевно думає про щось інше.

— Думаю, мені варто піти. Якщо вода буде надто гарячою, просто поклич мене, і я це виправлю... — Ці слова даються йому нелегко, але він усе ж відступає назад.

— Якщо хочеш, можеш залишитися... — зривається з моїх губ, і я лякаюся власних слів. Не те, щоб я проти, але... Зрештою, ми ще не заходили далі поцілунків. Я спостерігаю, як він бореться із собою, і розумію, що поквапилася. Боже, соромно-то як... Про що я взагалі думала, коли запропонувала йому це?

— Мабуть, я скористаюся твоєю пропозицією, але... трохи пізніше.

***
Фабіан ледве змусив себе покинути кімнату, і, зачинивши за собою двері, зробив глибокий вдих. Кессі стояла там, у купальні, у цьому шовковому халатику, і спокушала хлопця всім своїм виглядом. Хоча він був впевнений, що вона навіть і не здогадувалася про це.

Зрештою, він був би брехуном, якби сказав, що не думає про неї. Сни, які Фабіан бачить день у день, тільки про неї - з ним, під ним, коли він в ній... І тому хлопець все ж таки наважується піти на цей ризик. Адже, як то кажуть, поки не спробуєш - не дізнаєшся...

Через кілька хвилин Фабіан повертається назад до Кессі, і земля ледь не йде у нього з-під ніг, коли він помічає її. Її волосся зібране в якусь химерну високу зачіску, а сама дівчина сидить майже посередині купальні до нього спиною. Повністю оголена.

О боги, Фабіан має зробити все правильно і в жодному разі не може все зіпсувати. Кессі злегка повернула голову в бік, але не обернулася - вона немов уже знала, що він тут.

— Ти прийняв рішення? — каже вона, хоча й, здається, що звучить як твердження з її вуст. Фабіан стягує з себе одяг і потім забирається в купальню, щоб зайняти вільне місце позаду неї.

— Так, і ти маєш знати, що я страшенно хвилююся, що щось піде не так.

— Завжди щось може піти не так, як ми того хочемо, Фабіане... — Цього разу вона злегка обертається і дивиться на нього. З погляду можна сказати, що їй цікаво, але вона, як і раніше, дивиться йому в очі.

— А й справді, так і є.

— Що ж, раз ти тут, то сподіваюся, що ти застосуєш свої чаклунські штучки. Так вийшло, що я не знайшла тут нічого з того, що було б у палаці, і...

— Який я дурень - зовсім забув, що тут уже давно ніхто не живе! Звичайно ж, я не подумав про те, що тобі знадобляться туалетне приладдя. О боги, вибач...

— Туалетне приладдя... Кумедно, ти говориш прямо як якийсь граф! — сказала Кессі, і при цьому Фабіан не міг не помітити посмішку на її губах.

— Ну, вибач. Увесь час забуваю про те, що тобі притаманне висловлюватися зовсім іншою мовою, землянка, — пожартував хлопець у відповідь, і Кессі розсміялася. В одну мить на бортику купальні з'являється невелика таця зі всілякими пляшечками й оліями. Фабіан з посмішкою спостерігає за Кессі, коли вміст однієї з бульбашок повільно витікає тонким струменем у воду. Вона зачаровано спостерігає за магічними діями, і потім він присувається трохи ближче.

— Боюся повторюватися, але мені здається, я ніколи до цього не звикну, — каже вона, коли вода набуває ніжно-бузкового відтінку.

— На мою думку, складно звикнути до того, чого не бачив у своєму житті раніше.

— Можливо, ти маєш рацію. Але в мене є до тебе більш нагальне запитання, Фабіане.

— Яке?

— Ти потреш мені спинку?