Аметистовий браслет для Аглаї - Катерина Федоровська

- Я розкладу всі Ваші речі, пані, - намагалася всіляко догоджати Сусанна. – Чи провести Вас до столової зали?

- Ні, не варто. Я, здається, запам’ятала, куди йти, - відповіла не зовсім впевнено Аглая.

Однак хотілося на самоті прогулятися цим величним домом. Потроху звикати до думки, що вона тепер заможна графиня, а не бідна генеральська дочка.

Проте вже  спускаючись різьбленими з червоного дуба сходами, здалося Аглаї ніби почула вона позаду якийсь шум: тупотіння якесь чи шкряботіння. Озирнулася назад, обвела очима другий поверх. Дивно, нікого не було.

«Певно, перехвилювалася сьогодні, це від нервів», - вирішила сама собі графиня.

І з веселим, піднесеним настроєм заходила у столову залу, навіть не здогадувавшись, що увесь цей час за нею уважно стежили.