Заміж? Не піду! - Енжі Собран

Хлопець розлютився ще більше. Не кажучи ні слова, а, тільки щось нерозбірливо мукаючи, притягнув мене до себе, за шию відриваючи від землі. Гнівно дихаючи мені в обличчя, він знову спробував щось сказати. Але в глухому скривдженому гарчанні жодного слова розібрати не вдавалося. Ось, що недолік словникового запасу з людьми робить! Де ж йому грішному знати справжню мову, особливо її нелітературну частина. Цікаво, а принци матюкатися вміють чи в них все через поклони і розшаркування?

- Пусти мене, юродивий, я не з твоєї пісочниці! З хлопчиками в ероігри не граю, - спробувала вирватися, але сталеві лещата пальців тільки сильніше стиснулися на горлі, перекриваючи дихання, і я зачастила: - Та, не переживай ти так. Розмір не головне. Зрештою, чоловік не імпотент, поки у нього є хоч один палець. А твої он які великі та товсті, куди краща заміна...

Що я несу? Нарешті звідкись із глибини моєї свідомості виповзли розсудливість і самозбереження, примушуючи прикусити язик, що неабияк розперезався.

- Ну добре. Добре, - заспокійливо почала я. - Все у тебе добре. Впевнений, що принцу ніхто не посміє вказати на такий маленький недолік, - а, ні, здалося, ні розсудливістю, ні самозбереження тут не пахне.

Рука на горлі стиснулася сильніше, і тут же розбудила рефлекси. Тіло зреагувало раніше, ніж я встигла згадати, що саме туди я вирішила більше не бити. Тільки в крайньому випадку! Гаразд, спишемо на необхідність врятувати свою тендітну шийку.

Здоровань відкинув мене від себе, змазавши удар, що летів в мою сторону, і склався навпіл. Гордо встала, поправила рушник, що майже зісковзнув з моїх причандалів і, розправивши плечі, під тихі свистки, попрямувала до шафи. Одягалася нарочито повільно. Знала, що якщо покваплюсь і покажу, як хочу скоріше втекти, продемонструю слабкість.

- Ну ти даєш! Що це було? - запитала, вискочила за мною з душу, Фоксі.

- Адреналін, - знизала плечима я, відчуваючи незрозумілий сором та  розуміючи, що незаслужено образила хлопця. Хто ж знав, що розмір його болюча мозоль? - Або бий, або біжи. Бігати я не люблю, а бити необов'язково кулаками.

Прикрила очі, приводячи розпатлані короткою сутичкою почуття в порядок. Даремно я так пройшлася по його самолюбству. Тепер точно друзями нам не бути. Ну і нехай. Сам винен, міг і не згущувати барви, а перевести все в жарт.

- Тобі його зовсім не шкода? - якось розгублено поцікавилася подруга.

Здивовано подивилася на неї:

- А йому хіба тебе вчора було шкода? Або... Він що? Тобі подобається? - зазначила я, помітивши, як під моїм пильним поглядом розпливається фарба на її обличчі.

- Ледь-ледь. Зовсім крапельку. Він такий гарний…

- Але маленький, - пустотливо додала я.

- І зовсім не маленький. У всіх інших хлопців був такий же, це у тебе якийсь мутант-переросток в штанях, - знову почервоніла Фоксі.

Розсміялася, радіючи з того, що хоч хтось провів час з користю замилуванням прекрасними торсами. А ось з моїм причандаллям тепер точно нічого не зробиш. І всі мої надії зменшити розмір, довівши його до середнього, накрилися мідним тазом, занадто багато було свідків мого оголення. Доведеться ходити і страждати до закінчення курсу.