Обраниця чаклуна - Олеся Лис

Ідея спалахує, як факел. Я падаю навколішки і перевертаю кут паласа, щоб розглянути вузли на обороті. Так і є звичайний тафтинговий килим. На Землі таких повно. Я навіть у подарунок якось зробила бабусі. Але тоді я купувала набір із сіткою, гачком та нарізаними нитками. А тут доведеться все це робити вручну. Але нитки є і повно. Нарізати їх не проблема. Візерунок я теж намалюю, буде краще, ніж у кабінеті. А ось сітку десь дістати.

Сідаю на підлогу і притулившись спиною до ніжки стола підтягую до підборіддя коліна. Сітка – це проблема. Вона є основою. Без неї нічого не вийде. І гачок...

Напевно, в роздумах засинаю, бо стукіт у двері змушує злякано підстрибнути й вдариться головою об стільницю.

― Касія… Леді Касія, можна, ― у щілину між дверима й одвірком просовується розпатлана голова Кадіра.

― Заходь, ― широко позіхаю і потираю забиту маківку.

― Я можу вам чимось допомогти? ― співчутливо дивиться на мене.

― Хіба що ти вмієш робити килими, ― гмикаю у відповідь і підводжуся на ноги.

― Вмію, ― раптово видає він.