Несвідоме одруження - Естрела Асферіс

- Візьміть. Це потужний щит. Він Вам точно знадобиться.

- Дякую. Але я знаю заклинання щита, - спробувала відмовитися я, але він перебив мене:

- Іноді виникають ситуації, коли не можеш скористатися власною магією, і такі штучки, як ця, приходять на допомогу. І Вам у Вашому становищі цей щит може ще не раз стане в нагоді, - вмовляв мене маг.

Не знаю, як, але він ніби бачив мене наскрізь. Не здивуюся, якщо він знає навіть до якої раси я належу. Чи може він мати ще й здібності до передбачення? Напевно, він все ж таки має рацію, я тепер усе-таки не одна, у моєму животі росте нове життя, і потрібно його всіма силами зберегти. Поки я не знаю, як ставитися до своєї вагітності, але те, що потрібно буде подбати не тільки про себе, а й про дитину, я знала точно. Тож, подякувавши йому, я взяла і цей артефакт. Але при цьому не забула дізнатися і як він активується.

Маг вкотре здивував мене, сказавши, що щит активується сам, щойно відчує, що власникові загрожує реальна небезпека. Я таких артефактів раніше не зустрічала. Зазвичай, якщо необхідно, я сама активувала потрібний мені артефакт. Гаразд, потім розберуся.

Подумавши, я все ж запитала:

- А у Вас, бува, немає артефакту або амулета, що визначає різні отрути й дурманні речовини?

- Є, - відповів маг, після чого пройшов до ще одного прилавка і простягнув мені ще одну каблучку.

Я, подивившись на нього, з подивом упізнала такий самий камінь, який був і на браслеті.

- Так, це той самий камінь, - промовив маг, який помітив, як я дивлюся на камінь. - Його просто розпиляли навпіл. Одну частину взяли для браслета, другу - для каблучки. Дія приблизно така сама. Щойно поруч із Вами з'являється шкідлива речовина, чи то отрута, чи то проносне, чи то сон-трава, камінь загоряється. Якщо це отрута - камінь стає чорним, якщо щось менш шкідливе - синім, якщо щось із сонною або майже нейтральною дією - помаранчевим.

- Дякую. У Вас чудова крамниця.

Розплатившись із магом, я вийшла з крамниці. Пройшовши кілька десятків кроків, я насторожилася. Начебто нікого поблизу не було, але відчуття стеження я відчувала. Можливо, це Мел? Не дочекалася мене, і спустилася сюди? Ні, не схоже.

Пройшовши ще кілька десятків кроків, я зупинилася. Я наближалася до вузького закутка, що виходить на цю вулицю. Не знаю, як і чому, але моя інтуїція підказувала, що там на мене хтось або щось чекає.