Єдина, або Сім наречених принца Ендрю - Ольга Обська

Зурім зробила страшні очі і мовою жестів спробувала пояснити, що необхідно простежити за мулаткою. Глафіра згідно кивнула. Їй теж захотілося поспостерігати за подальшим діями Сапфіри, хоча, здавалося б, що може бути цікавого в прогулянці дівчини з її милим вихованцем?

Переслідування тривало зо чверть години, не менше. Добре ще, що коридори, по яких пересувалися мулатка і дівчата, довгий час йшли паралельно. Але везіння не могло тривати вічно. У якийсь момент Сапфіра різко звернула праворуч, тоді як такого повороту в коридорі, яким прямували шпигунки, не було. Їм довелося продиратися через колючі кущі. Глаша подряпала коліно, Зурім передпліччя, але вони не збиралися здаватися і з маніакальною завзятістю слідували за любителькою двоголових змій. Зрештою, мулатка вийшла на невелику галявину і зупинилася. Переслідувачки завмерли, приховані щільними заростями чагарнику.

Сапфіра присіла на траву, розкрила скриню і дістала звідти свого екзотичного вихованця. Потім мулатка взагалі прийняла горизонтальне положення.

— Вона що, засмагати зібралася? — прошепотіла Зурім.

— Скоріше, приймати повітряні ванни.

Засмагати о дев'ятій вечора, коли сонце ось-ось сяде за обрій, справа, м'яко кажучи, марна.

Щілинка, через яку Глаша спостерігала за діями Сапфіри, була дуже вузька і розташована на такій висоті, що не дозволяла бачити мулатку, яка лежала на землі.

Зурім пощастило більше — вона припала до просвіту між гілками всього в двадцяти сантиметрах від землі. Щоправда, для цього їй довелося скластися втричі.

— Глашо, що вона робить? — повним здивування голосом запитала східна красуня.

— Якби ж то я бачила, — з досадою прошепотіла Глафіра.

Вона покинула свій спостережний пункт, від якого було мало толку, і спробувала прилаштуватися до тієї ж щілинки, яку облюбувала Зурім. Зробити це було не так і просто. Довелося, як в твістері, ногу на синє, руку на червоне — скрутитися спіраллю біля східної красуні — але мета була досягнута: Глаші відкрився вид на галявину.

Сказати, що видовище було дивне — нічого не сказати. Сапфіра лежала на траві поруч зі своєю двоголового анакондою і в точності копіювала її звивальні рухи. Просто якесь синхронне повзання. Амплітуда рухів постійно наростала. І якщо спочатку вони здавалися комічними, то поступово стали справляти моторошне враження.

За хвилину Глаша відчула, що в ній борються два протилежних бажання: перше — за всяку ціну дочекатися кінця дивного дійства (інтуїція підказувала, що все найцікавіше ще попереду), і друге — негайно випрямитися, щоб дати відпочити м'язам, що затерпли до судом.

Невідомо, скільки часу боролися би ці два бажання, але в якийсь момент стало зрозуміло, що Сапфіру щось злякало. Вона раптом різко сіла, схопила змію і почала укладати її до скрині. Приблизно тієї ж миті затерплі м'язи Глаші перестали її слухатися, права нога, вигнута під невдалим кутом, підкосилася, і Глафіра звалилася на Зурім. А та, в свою чергу, впала на землю. Вони обидві якийсь час безпорадно борсалися, при цьому мужньо не промовили жодного слова, щоб не видати себе. Коли вертикальне положення було відновлено, Сапфіри вже й сліду не було.