Ерагон - Крістофер Паоліні

Смужки були призначені для зшивання деталей сідла. Для кожного шва в шкурі були потрібні дві дірочки, їх робив Ерагон. Замість пряжок ремені скріпили хитрими вузлами, подбавши про запас довжини, аби сідло не стало малим для Сапфіри вже за кілька місяців.

Основну частину сідла зшили з трьох великих шматків, між якими поклали підбивку. Довга петля мала кріпитися попереду на одному з шипів на драконовій шиї, а широкі смуги, пришиті з обох боків, охоплювати тулуб. Невеличкі петлі на них мали слугувати Ерагонові за стремена. Ще один роздвоєний ремінець тягнувся між передніми лапами Сапфіри, поєднуючись із сідлом на спині.

Доки Бром працював, Ерагон привів до ладу свою торбу й розібрав припаси. Коли вони нарешті впоралися зі своїми справами, день уже добігав кінця. Утомлений, Бром завдав сідло Сапфірі на спину, перевіривши, чи добре припасоване кріплення. Задоволений роботою, старий за якийсь час зняв його.

— Гарно зроблене, — знехотя визнав Ерагон.

— Робив, як для себе, — схилив голову старий. — Воно довго послужить тобі, бо шкіра досить міцна.

— Не хочеш випробувати? — втрутилась Сапфіра.

— Мабуть, завтра, — відповів Ерагон, кладучи сідло поруч із ковдрами. — А тепер уже надто пізно.

Правду кажучи, Ерагонові взагалі не дуже кортіло літати — після всього того жахіття, яке йому довелось пережити під час попередньої спроби.

Нашвидкуруч приготована вечеря була простенькою, але смакувала як ніколи. Вони ще їли, коли Бром, глянувши на парубка поверх багаття, спитав:

— Ну то як, вирушаємо завтра?

— Не бачу більше жодних причин тут затримуватись, — відповів той.

— Мабуть, ти маєш рацію, — згодився старий. — Я хотів би вибачитись перед тобою, Ерагоне. Звісно, моя вина в тому, що сталося, є, але ж я не хотів… Твоя рідня не заслуговувала на таке горе. Якщо я зможу, то зроблю все, щоб допомогти тобі. Це жахливо для нас усіх.

Ерагон мовчки жував, уникаючи Бромового погляду.

— До речі, нам будуть потрібні коні, — додав старий.

— Можливо, вам, — промимрив юнак. — А я маю Сапфіру.

— Ще не народився той кінь, — похитав головою Бром, — який зміг би обігнати дракона, але для двох Сапфіра занадто молода. До того ж, бути разом безпечніше, а верхи ми просуватимемось куди швидше.

— Але як же ми наздоженемо разаків? — заперечив Ерагон. — Верхи на Сапфірі я знайшов би їх за пару днів. Тим часом на конях це триватиме довго, якщо ми взагалі їх коли-небудь наздоженемо.

— Якщо ти хочеш, щоб ми були разом, мусиш на це піти, — мовив Бром.

— Ну гаразд, — трохи повагавшись, вирішив юнак. — Нехай уже будуть коні. Але купувати їх доведеться вам. Я не маю грошей, а красти більше не хочу. Це неправильно.

— З якого боку глянути, — посміхнувся Бром. — Адже, вирушаючи в похід, ти мусиш усвідомити, що твої вороги разаки — це слуги короля. Значить, їм нічого не загрожує й де б вони не були, закон їх оберігатиме. До того ж, вони мають достатньо грошей і їх скрізь підтримують. Зрозумій, для Галбаторікса важливо схилити тебе на свій бік. Ну, а якщо це не вийде, тоді він уб’є тебе, хоча, гадаю, зараз він іще навіть не підозрює про твоє існування. Чим довше разаки тебе шукатимуть, тим невпевненіше він почуватиметься, знаючи, що з кожним днем ти набираєш сили й можеш пристати до його ворогів. Тож слід бути дуже обачним, аби не обернутися з мисливця на здобич.

Ерагон був неабияк стурбований словами старого. Заглибившись у невеселі думки, він крутив у руках суху гілочку.

— Але годі вже балачок, — нарешті сказав Бром. — Уже пізно, і в мене болять усі кісточки.

Юнак кивнув на знак згоди й присипав вогнище землею.

Терінсфорд

Світанок видався сірим: небо вкривали хмари, дув пронизливий вітер. Але в лісі було тихо. Після легкого сніданку Бром з Ерагоном загасили вогнище та спорядили свої торби, готуючись вирушити в дорогу. Вони не забули й про лук із сагайдаком, які Ерагон тримав напоготові. На Сапфіру вдягли сідло, але доки мандрівники не знайшли собі коней, вона залишалася вільною. Парубок дбайливо прив’язав їй до спини свого меча, не бажаючи обтяжувати себе зайвою ношею. Адже користі від меча зараз було не більше, ніж від звичайної ґирлиґи.

Скрадаючись у хащах, Ерагон почувався в безпеці, але коли вони виходили з лісу, його рухи стали більш обережними й виваженими. Сапфіра знялася в повітря й кружляла над мандрівниками. Невдовзі ліс скінчився, й вони повернули до ферми.

«Гадаю, я ще коли-небудь побачу ці місця, — заспокоював себе Ерагон, оглядаючи зруйновані будівлі. — Не блукатиму ж я вічно по світу. Коли мине небезпека, я повернусь». Розправивши плечі, хлопець зітхнув і рушив назустріч пригодам, що чекали на нього в незнайомих, варварських краях, які лежали далеко на південь.

Просуваючись за мандрівниками, Сапфіра раптом змінила напрямок свого лету й повернула на захід, до гір. Незабаром вона вже зникла за обрієм, і Ерагон засумував. Навіть зараз, коли навколо не було жодної живої душі, вони не могли бути разом. Дракон мусив так само ховатися, щоб не потрапити на очі чужинцям.

Сліди разаків на снігу були ледь помітні, та Ерагон цим не переймався. Навряд чи ті будуть звертати з найкоротшого шляху до свого краю. Утім, невдовзі шлях розбігався в різні боки. Який із них обрали разаки, встановити було майже несила.

Мандрівники рухалися мовчки, намагаючись не втрачати темпу. Ерагонові ноги кровоточили. бо на ранах, які щойно почали загоюватись, полускалися рубці. Аби якось відволікти свою увагу від болю, хлопець спитав:

— А що ще вміють робити дракони? Ви казали, що знаєте про них абсолютно все.

— На жаль, я знаю не так уже й багато, — відмахнувся Бром, і каблучка на його руці зблиснула сапфіровим сяйвом. — Чимало людей протягом багатьох століть хотіло дізнатися про це. Отож усе, про що я тобі розповім, не вичерпує таємниці драконів. Вони завжди були загадковими істотами, хоча й не прагли цього. У будь-якому разі ти знаєш про них бодай основне. Ми з тобою неодмінно заплутаємось, якщо почнемо одразу з середини їхньої історії. Тому спочатку я розкажу тобі про життєвий цикл драконів, і якщо це тебе не обтяжить, тоді перейдемо до інших тем.

Після цього Бром пояснив, як дракони паруються і за яких умов із яєць вилуплюються дитинчата.

— Розумієш, — вів, далі старий, — коли дракон відкладає яйце, малятко всередині вже готове вийти на світ. Але воно може чекати довгі роки на сприятливі умови. Найперше