Як я стала королевою - Ольга Обська

Аліса вирішила прихопити з собою кімоно. Воно їй дороге — хай буде поряд. Навіщо йому припадати пилом у скрині в підвалі храму? Балтасар заперечувати не став — охоче запакував і "вбрання" Аліси (як він шанобливо називав кімоно), і її портрет.

Зворотний шлях мав знову пройти в сідлі. Перспектива така собі. З незвички у Аліси трохи нила п'ята точка, але альтернативи не було. Король застрибнув на спину коня, делікатно закинув супутницю туди ж і рушив.

Не встигли вони від'їхати від храму, як величність почав випитувати в Аліси, про що вона так довго розмовляла з жерцем. Їй не хотілося посвячувати допитливого тирана в деталі — непогано було б спочатку самій обміркувати всю суперечливу інформацію, яку отримала від Балтасара. Якщо відомості, якими він поділився, вірні, то виходило, що батьки короля причетні до того, що наречена була прикликана не та. Але Аліса й гадки не мала, навіщо їм це було потрібно. Хоча, можливо, їх самих підставили. Але тепер і не спитаєш — обоє вже пішли у кращий світ.

Король розпитування припиняти не збирався, чим заважав зосередитися, і якщо вже йому так хотілося поговорити, то Аліса вирішила його балакучість використати у своїх цілях — треба було обговорити майбутню поїздку на проклятий острів і висунути свої умови.

— Мій королю, коли ти збирався повідомити мені, що готуєш весільну подорож? — Почала вона з претензії.

— Ееееее… — кудись враз зникла вся його балакучість.

— Чи не було в твоїх планах поставити мене перед фактом завтра вранці перед від'їздом?

Звісно, було. Величність здогадувався, що якщо заздалегідь розповість своїй новоспеченій дружині, що зібрався везти її на проклятий острів, вона просто втече.

— Звідки тобі про це відомо? Балтасар прохопився? — похмурнів він.

— Ти ставиш запитання, мій королю, а сам не хочеш поділитися, навіщо тобі знадобилося відвідувати такі небезпечні місця, причому так спішно, відразу після весілля? Порядний чоловік везе наречену на розкішний курорт, а не в згубне місце на вірну смерть.

— Я не збирався наражати тебе на небезпеку, — у голосі величності проскочили сталеві нотки. — На острові є безпечні місця. Там, під надійною охороною, ти й зачекаєш на мене, поки я владнаю свої справи. А потім, якщо моя королева забажає, вирушимо на острів Фінікових Пальм. У Парлеані немає більш розкішного та чудового курорту.

— Як мило. Спочатку мій король зібрався майже насильно везти мене на вірну смерть, а якщо виживу, тоді вже на курорт?

— То ти відмовляєшся їхати зі мною?

Аліса відчула, як він напружився, як натягнулися тугими струнами його нерви.

— Поїду, але маю умови, мій королю. По-перше, ти повинен дозволити мені взяти з собою почет.

На острові Алісі буде потрібна своя команда. У неї ж певною мірою буде змагання з королем. Він шукатиме чорний нарцис, і вона шукатиме чорний нарцис. І хотілося б випередити величність. Але самотужки це зробити буде непросто.

— Хоча б людей десять, — додала Аліса і відразу відчула, як король розслабився і мало не розреготався — принаймні його плечі затремтіли від беззвучного сміху.

Взагалі, їй подобалося, що він вміє боротися зі своїм гнівом і швидко повертається в добрий настрій, що б не вивело його з себе. Але одночасно її обурювало, що він з неї потішається. Що смішного сказала Аліса?

— Звичайно, моя королево, я не заперечуватиму, щоб тебе супроводжував почет, — добродушно видав він. — Чи будуть ще умови?

— Так. У нашій подорожі ми приділятимемо деякий час державним справам — а саме, обговоренню моєї освітньої програми та узгодженню кошторису.

Аліса виношувала плани переконати короля у необхідності своїх ініціатив. Переконати настільки сильно, щоб навіть коли вона знайде нарцис і зникне звідси, величність не кинув це діло і сам втілив намічене в життя.

З другим пунктом вимог король погодився без особливого ентузіазму і почав торгуватися.

— Я готовий присвячувати бесідам на цю тему не більше чверті години на день.

— Не менш як півгодини, — не збиралася здаватися Аліса.

Величність має дізнатися стільки нового. Вона збиралася познайомити його з макроекономічними термінами з курсу міжнародної економіки та розповісти про необхідність відмовитися від екстенсивного шляху розвитку на користь інтенсивного.

— І ще одна, третя умова, — продовжила вона. — З цієї хвилини, де б ми не знаходилися: у палаці, на кораблі, у курені — не важливо, у мене має бути особистий простір — мої покої, куди ніхто не зможе заходити, навіть ти, без мого дозволу.

— Навіть уночі? — нахабно уточнив король.

— Особливо вночі.

— Але ж ми подружжя! — обурився він.

Його п'ятірня інстинктивно по-власницьки щільніше охопила талію. І чому Аліса не сумнівалася, що саме третій пункт її вимог викличе найсильніше його невдоволення?

— Я озвучила свої умови, — спокійно промовила вона. — Твій вибір: прийняти їх чи ні. Зауваж, мої умови абсолютно невинні в порівнянні з твоїми. Не я кличу в поїздку, з якої можна і не повернутися.

— Я правильно тебе зрозумів, моя королево, що якщо я погоджуся на твої три умови, то ти добровільно поїдеш зі мною на острів Чорних Скель?

— Так, мій королю.

— Добре, я їх приймаю.

Аліса подумки усміхнулася сама собі. Єєєєс!

— Але щодо третьої умови — заборони приходити до твоїх покоїв без дозволу… — король нахилився до вуха Аліси, — одразу попереджаю, що я робитиму все, щоб досягти цього дозволу якнайшвидше, — його гаряче дихання обпалило шию.

Ух, південний неприборканий палкий тиран! Добиватиметься він. Ха! На Алісу його середньовічні методи спокушання не подіють!