Обурливо гарна, або Ліки Його Високості - Ольга Обська · автор

Що Сніжана знає про зраду?

У голові спливли події двотижневої давнини. Анжела, найкраща подруга ще зі школи — за однією партою сиділи, запропонувала пройтися по магазинам. Вони іноді влаштовували такі вилазки. Здебільшого у вихідні. Бачитися в робочі дні не виходило — навчалися у різних вишах, розташованих у протилежних кінцях міста. Анжела закінчувала економічний.

Подруга була в піднесеному настрої. Хотіла вибрати сукню для особливого побачення. "Особливими" вона називала побачення з продовженням. Коли вони не закінчувалися однією вечерею в ресторані. А тут не лише побачення мало бути особливим, а й хлопець, за словами Анжели, винятковим. Подруга перебувала у постійному пошуку. Вона ніколи не соромилася своєї практичності. Шукала надійного чоловіка, щоб умів вирішувати будь-які проблеми — і матеріальні в тому числі. Але не хлібом єдиним жива людина, стверджувала вона. Великі та глибокі почуття теж входили до її планів. І ось, здається, вона знайшла те, що шукала — і те, і те в одному флаконі, тобто в одному хлопці: і кохання, і фінанси. Тому до вибору вбрання поставилася дуже скрупульозно.

Вони довго блукали торговими залами, Анжела відмітала одне вбрання за іншим, поки Сніжана не помітила на одному з манекенів червону коктейльну сукню. Трохи вище коліна з відкритою спиною. Яскраву, зухвалу, спокусливу.

— Ну як? — запитала Анжела, примірявши.

Їй надзвичайно личило.

— Думаю, твій залицяльник буде в захваті. Мій Дімка б від такого точно оскаженів.

— Беремо, — засяяла подруга.

Витративши пів суботи на шопінг, Сніжана була сповнена ентузіазму всю неділю провести за конспектами. Насувалася пора заліків, а за нею й іспити. Тим більше, у Діми все одно вечір неділі був зайнятий — чергування у лікарні, де він проходив інтернатуру. Але планам провести весь вихідний у навчанні завадила сусідка по кімнаті — Світлана. Вона п'явкою прилипла з ідеєю сходити на новий блокбастер у 4D кінотеатр.

— Сніжко, усі вже подивилися його, а ми з тобою ні, — до цієї фрази додавались очі кота зі «Шрека».

Сніжана піддалася вмовлянням і забезпечила собі дві години адреналіну — фантастичний бойовик, приправлений 4D-ефектами, вражаюче видовище.

Назад вирішили повертатися пішки. Теплий весняний вечір ніби закликав на прогулянку. Вони весело балакали, коли Сніжана раптом вихопила бічним зором червону пляму на протилежному боці вулиці. Анжела? Подруга виходила з автомобіля, припаркованого на стоянці біля елітного ресторану. У Сніжани встигла проскочити думка, що у нового хлопця Анжели справді з фінансами все гаразд, якщо привіз її сюди. Заклад славився не лише чудовою кухнею, але й високим рівнем цін. І лише після цих міркувань Сніжана усвідомила, хто цей новий хлопець подруги. Діма??? Він зачинив дверцята лексуса і, обіймаючи Анжелу за талію, повів до входу в ресторан. Його рука ковзала по голій спині. Побачення з продовженням…

Сніжана потрусила головою, відганяючи спогади. Навіщо вони тепер? Вона знаходиться в іншому світі, має інші турботи, інші проблеми. Перед нею інший чоловік. Що насправді сталося у Магістра? Він навряд чи розкаже. Він видав їй стільки інформації, скільки вважав за потрібне. Але Сніжана відчула, що історія Крайдана набагато складніша і гірша, ніж він розповів. Найболючіше, коли зраджують близькі — ті, кому довіряв. У його випадку, схоже, не обійшлося без підступу від дорогої людини, і це явно не король. Сніжана була схильна вірити, що монарх зіграв тут лише роль статиста. Тоді хто? Зникла дружина Крайдана? Це вона його зрадила? Це через неї така туга в очах магістра? Це її він благородно намагається вигородити, взявши провину на себе?

Так, чоловік, який сидів навпроти, здавався Сніжані благородним. Міг би давно позбутися докучливої «північниці», від якої одні проблеми, коли в нього своїх вище голови. Але він наполегливо намагається допомогти. Вона відчула, як в душі зароджується довіра. Як би не помилитися… Але з іншого боку що їй втрачати?

— Сніжана, — назвала йому своє справжнє ім'я. — Ви мали рацію, я не Анабель.

— Сніжана, — повторив Магістр задумливо. — Рідкісне ім'я. Вперше чую.

— Там, звідки я родом, це ім'я теж нечасто зустрінеш. Але мамі воно дуже подобалося.

Сніжані також. Хоча в той час, коли вона народилася, популярними були зовсім інші імена. Добре, що мама не піддалася тодішній моді.

— Якщо вже зайшла про це розмова, розкажи мені про свою маму, — Крайдан викликав її на відвертість.

— Вона померла.

— Вибач, — зігрів він поглядом.

— Нічого. Це було давно, коли мені було одинадцять.

— А скільки тобі зараз?

— Двадцять два.

Крайдан ледь помітно примружився.

— Здивовані?

— Так. Виглядаєш на вісімнадцять, але розмірковуєш надто мудро навіть для тридцяти.

Це був комплімент?

— Ти найдивовижніша діва, яку мені доводилося зустрічати. То що ж з тобою сталося, Сніжано? Як ти потрапила в біду?

Вперше, з того моменту, як вона опинилася тут, до неї зверталися, називаючи справжнім ім'ям. І це було до біса приємно. Додало атмосфері ще більшої довірливості. Але Сніжана все одно ніяк не могла наважитися розповісти, що її занесло сюди з іншого світу. Якщо тут не вірять у існування паралельних світів, як Крайдан сприйме її розповідь?

Сніжана вирішила використати невелику хитрість. Перш ніж приголомшити Магістра правдою — промацає ґрунт. Потрібно показати йому аркуш, який вона прихопила з келії Йоханнеса. Крайдан — маг, отже, легко розбере магічні каракулі, що описують ритуал, завдяки якому Сніжана і опинилася тут. Папірець із тайнописом послужить речовим доказом, що Сніжана не бреше. Як би тільки витягти цей доказ із потаємного місця, в якому він захований?

— Магістре, ви можете ненадовго відвернутися?

Прохання трохи здивувало Крайдана.

— Мені треба дещо дістати з… кишені.

Він посміхнувся і послухався.

Сніжана про всяк випадок теж відвернулася до стіни і почала поратися з гачечками блузи. Їй треба було дістатися бюстгальтера, під чашечкою якого і зберігався аркуш. Хто придумав для бідних послушниць такий одяг, який доходить аж до підборіддя? Водолазний костюм якийсь.