Академія Мірравель. Проти вітру - Анна Потій

— Я теж міг би стати архімагом, якби не вона. Тіррена споганила мені всю кар'єру, зганьбила мою репутацію, а тепер просить про допомогу! Вона не шкодує, вона просто боїться втратити роботу, якщо половина її студентів загине або перейде на бік темних. Ось і все, люба Кетто, ось і все!

— Але ж ви навчаєте її онука… — я не розуміла, як при ненависті до архімагеси Тіррени маг Кадвалар з радістю навчає Дема.

— Бо Дем не відповідає за вчинки своєї бабці! — гаркнув маг Кадвалар, але тут же осікся. — Вибач, люба, я просто виходжу з себе, коли мова заходить про цю каргу.

— Але ж і ми не відповідаємо за її вчинки… Ми просто хочемо вижити в цей складний період, — я намагалася тиснути на жалість.

— Я розумію, люба, я все розумію… — зітхнув маг Кадвалар і, зупинившись поряд з клумбою, посеред якої мальовничо лежала покрита мохом колода навколо якої росли гриби і цілющі трави, взяв мене за руки. — Я просто не можу її пробачити. Адже вона навіть не вибачилася переді мною.

— А якщо вона вибачиться? — я не втрачала надію. — Якщо архімагеса Тіррена поверне ваше добре ім'я?

— Чудес не буває, дівчинко, — зітхнув маг Кадвалар, сумно дивлячись кудись у далечінь. — Але якщо вона сама визнає свої помилки і зробить крок назустріч, а не надсилатиме мені своїх студенток для розмови, тоді я прийду до вашої академії.

— Чудеса будуть. Я вам обіцяю.

Я ще не знала, як я зроблю чудо, я вже зрозуміла, що архімагеса Тіррена міцний горішок, але я була впевнена, що в мене все вийде. Справа була вже не у викладанні і не у наших відносинах з Демом. Мені хотілося відновити справедливість, допомогти людині. І я це зроблю.