Мені потрібна свобода - Аріна Спел

Пробуджувалась я в пречудовому настрої. Цілу ніч мені снилося, що я бігаю лісом в звіриній подобі. Це було неймовірно. Зір, нюх, відчуття, все загострилося. Я перебувала в стані ейфорії. 
Спробувала потягнутися. Але моє тіло було знерухомлено.  Хтось міцно тримав мене, і цей хтось був вельми гарячий на дотик. Відкривши одне око я побачила Кайлена. Він міцно спав, лежачи на спині. Одна рука була під мною,  притискаючи мене до себе, тримаючи за спину, інша була закинута мені на груди. Я ж закинула йому ногу на живіт. Тісний такий обмін енергією. Плідний. Я мало не гикнула від цього всього. Тихенько почала опускати ногу, з наміром вислизнути з обіймів, але відчула, що Кайлен спить не повністю. Одна, дуже делікатна частина тіла була геть не в спокійному стані. Трохи поввагавшись, ну що мені втрачати, я акуратно підняла покривало, страх як цікаво було. Нууууу, розмір був чималенький, навіть тут природа не обділила цього гада. Я аж присвиснула. 
-Я радий, що зміг тебе вразити-почула я насмішкувате над головою.

-Ви, тобто ти повинен спати- пробурмотіла у відповідь, хотіла додати, що вражати нічим, але мушу визнати, що було чим. Я навіть на живіт свій подивилася з острахом.

-Не хвилюйся, поміститься. Для початку я буду ніжним.- продовжував і далі знущатися цей нахаба. 
-Пффф. На фантазуєш сам собі, те чого нема.В мене нога боліла, от я й вирішила подивитися чи все в порядку, а не те, що ти подумав , збоченцю. 

Хотіла піднятися й вибігти в ванну кімнату, але потрібно було або самій голій вставати, або стягти покривало й залишити голим його. Обидва варіанти мене не влаштовували, тому відсунулася як най далі й почала сопіти, демонструючи своє невдоволення. 
-Ти мила, коли сердишся. Так і хочеться тебе згребсти в обійми. Але я й так на межі. Ці три дні будуть важким випробуванням, особливо якщо ти й надалі будеш виражати таке явне захоплення. 
Я аж сіла від обурення.

-Та не милувалася я нічим!! Не вигадуй!!

Як в повільному кіно, до мене почало доходити, що груди мої не прикриті. Очі чоловіка потемніли , зіниці видовжилися, він затамував подих, підхопився, абсолютно не соромлячись наготи й пішов в вбиральню. 
Я впала на ліжко й накрилася з головою. Так і лежала. Поки не почула над головою:

-Мене не буде до вечора. Їжу приноситимуть в кімнату, всі необхідні речі теж перенесуть сюди. 
-Я що, бранка? Сидітиму тут три дні безвилазно?!

-Ні, лише сьогодні. Треба вирішити деякі справи, та й провсяк випадок, сьогодні варто бути тут. Від завтра можеш вільно виходити. 
-А як же оголошення результатів? Може мене й на вихід, а я не в курсі!!!

-Як іноді хочеться закрити твій кусючий ротик поцілунком. Рано чи пізно ти дограєшся. А поки раджу не спокушати мене!

-Бо що? - не знаю що я більше хотіла, дратувати його чи нарватися на покарання. 
Хто знає до чого б ми догиркались. Стукіт в двері перервав нас. 
-Кайлен, вже всі на місті, окрім Айрін, звісно. Але де вона, тобі, напевно, відомо- дуже добре, отдже Остін в курсі, що я ночувала в цих покоях, які ще й стануть моїми на найближчі сім днів.- І припини це божевілля. В холі вже ніде ступити. Все в квітах. В кожному кошику записка «я кину все до ваших ніг» і інша маячня в такому ж дусі. Браєн здурів? Кого це він так спокушає?

 Кайлен подивився на мене так, ніби я ці квіти випрошувала два роки поспіль і нарешті отримала. Я тут до чого. 
-Ні на крок з кімнати!!! Наказ!!

Доконає він мене своїми наказами. 
-Поверни мені Сесіль, не хочу більше нікого.- крикнула йому в спину. - Чи це теж не мені вирішувати?

Відповіді не було. Лише гримнули двері.