Буря Мечів - Джордж Мартін

— Битву тут ми виграти зможемо, але місто нам такою ціною не взяти.

— Ризик є, халесі. Самовдоволений Астапор був вразливий. Юнкай попереджений.

Дані зважувала. Військо рабовласників здавалося не таким уже й великим порівняно з її власним, але ж перекупні мечі — на конях. А вона-бо надто багато проїздила з дотраками, щоб не відчувати здорової поваги до кінних воїнів, які протистоять піхоті. «Незаплямовані, може, і встоять, але всі мої вільновідпущеники загинуть».

— Рабовласники люблять переговори,— мовила вона.— Перекажіть їм, що я згодна їх сьогодні вислухати у себе в наметі. І запросіть до мене також капітанів перекупних мечів. Тільки не разом. Штормокруків — на полудень, а середніх синів — на дві години пізніше.

— Як зволите,— сказав сер Джора.— Та якщо вони не прийдуть...

— Прийдуть. Їм буде цікаво поглянути на драконів і послухати мене, а розумні скористаються шансом оцінити мою силу,— вона розвернула сріблясту кобилицю.— Чекатиму на них у себе в шатрі.

Назад до свого війська Дані проводжало сланцеве небо й поривчастий вітер. Глибокий рів навколо табору вже наполовину викопали, а в гаю кишіли незаплямовані, рубаючи гілки з дерев, щоб з них гострити палі. Євнухи не могли спати в неукріпленому таборі — принаймні так запевняв Сірий Черв’як. Саме він наглядав за роботою. Дані на мить затрималася, щоб перемовитися з ним.

— Юнкай підперезав стегна свої до бою.

— От і добре, ваша світлосте. Наші жадають крові.

Коли Дані наказала незаплямованим обрати собі командирів зі своїх рядів, найбільше голосів на вище керівництво отримав Сірий Черв’як. Над ним Дані поставила сера Джору як наставника, і лицар-вигнанець казав, що юний євнух, хоч і суворий, але справедливий, швидко вчиться, невтомний і неймовірно уважний до дрібниць.

— Панство виставило проти нас невольницьку армію.

— В Юнкаї раб вивчає науку сімох стогонів і шістнадцятьох шлюбних поз, ваша світлосте. А незаплямовані вивчають науку трьох списів. Ваш Сірий Черв’як сподівається вам це довести.

Одним з перших нововведень після падіння Астапора, запроваджених Дані, була відмова від звичаю давати незаплямованим щодня нове ім’я. Переважна більшість народжених вільними людьми повернулися до своїх справжніх імен — принаймні ті з них, хто ці імена ще пам’ятав. Решта ж поназивалися на честь богів і звитяжців, а іноді зброї, коштовностей, навіть квітів, і в результаті в деяких солдатів виявилися дуже специфічні імена — як на вухо Дані. Сірий Черв’як лишився Сірим Черв’яком. Коли вона запитала чому, він одказав: «Це щасливе ім’я. Те, яке воїн отримав по народженні, було прокляте. Саме під цим іменем його забрали в рабство. А от ім’я Сірий Черв’як він витягнув того дня, коли Данерис Штормороджена звільнила його».

— Якщо дійде до битви, Сірий Черв’як має виявити мудрість, а не тільки мужність,— сказала до нього Дані.— Не вбивайте невільників, які тікатимуть з поля бою чи кинуть зброю. Що менше буде вбитих, то більше людей до нас згодом приєднається.

— Відданий вам пам’ятатиме про це.

— Я цього певна. Прийдеш до мене в намет опівдні. Хочу, щоб ти разом з рештою командирів був присутній на моїх переговорах з капітанами перекупних мечів.

Пришпоривши сріблясту, Дані заїхала в табір.

По периметру, який облаштували незаплямовані, рівними шерегами росли намети, а в самому центрі — високе золоте шатро самої Дані. Неподалік розташувався другий табір — уп’ятеро більший, він розкинувся без усілякої системи, й не було там ні ровів, ні наметів, ні чатових, ні конов’язі. Всі, хто мав коней чи мулів, спали просто поруч з ними, боячись, щоб не вкрали. Кози, вівці й виголоднілі пси вільно блукали поміж гуртів жінок, дітей і старих. Астапор Дані лишила в руках ради з колишніх рабів, до якої ввійшли цілитель, грамотій і жрець. Усі вони мудрі, думала вона, і справедливі. Та все одно десятки тисяч місцевих вирішили вирушити разом з нею в Юнкай — не схотіли лишатися в Астапорі. «Я їм місто подарувала, але більшість із них побоялися його взяти».

Різношерсте військо вільновідпущеник значно переважало її власне, але насправді принесло не так користь, як клопіт. Мабуть, лише на кожного сотого припадав віслюк, верблюд або бик; у більшості була зброя, поцуплена зі зброярень рабовласників, та тільки кожен десятий реально мав силу воювати, та й серед тих ніхто цього ніколи не вчився. Дорогою вони спустошували землю — чисто тобі сарана в сандалях. Та все одно Дані не могла змусити себе кинути їх, як наполягали сер Джора та її кровні вершники. «Я їм сказала, що вони тепер вільні. І сказати, що їм невільно до мене приєднатися, я не можу». Побачивши дим, який піднімався з їхніх багать, вона притлумила зітхання. Може, вона й отримала найкращу піхоту на світі, але отримала й найгіршу.

Перед входом у її намет стояв Аристан Білобородий, а неподалік на землі, схрестивши ноги, сидів Дужий Бельвас, куштуючи інжир з мисочки. На марші саме на них лягав обов’язок охороняти Дані. Так, Дані нарекла Джого, Аґо і Рахаро своїми ко, а не тільки кровними вершниками, але зараз вони потрібні були більше як командири дотраків, ніж її особисті охоронці. Халасар у неї був маленький, щось тридцять з гаком кінних вояків — здебільшого хлопчаків, які собі ще й косу не відростили, і згорблених старих. Та інших вершників вона не мала, а відмовлятися від них не наважувалася. Може, незаплямовані й справді найкраща піхота, як стверджує сер Джора, але ж потрібні і розвідники, і роз’їзди.

— Юнкай зібрався воювати,— сказала Дані в шатрі до Білобородого. Іррі з Джикі встелили землю килимами, а Місанді запалила ароматичну паличку, щоб напахтити закурене повітря. На подушках спали Дрогон з Рейгалом, сплівшись між собою, а от Вісеріон присів на край порожньої купелі.— Місанді, якою мовою розмовляють юнкайці — варілійською?

— Так, ваша світлосте,— відповіла дівчинка.— Діалект відрізняється від астапорського, але все зрозуміло. Себе рабовласники називають «мудре панство».

— Мудре? — Дані, схрестивши ноги, всілася на подушку, і Вісеріон, розпроставши біло-золоті крила, перелетів до неї.— Побачимо, яке воно мудре,— зронила вона, чухаючи драконячу лускату голову поза рогами.

За годину повернувся сер Джора Мормонт у супроводі трьох капітанів штормокруків. Їхні начищені шоломи були прикрашені чорним пір’ям; усі троє заявили, що за рангом і авторитетом вони рівні. Поки Іррі з Джикі розливали вино, Дані вивчала гостей. Прендал на Гезн був кряжистим гіскарцем, широколицим, з темним волоссям, у якому