Обіцяна - Леля Карпатська

Проте, коли Ляна мало не почала відчувати себе сталкером, раптово щось змінилося.

Дівчина якраз працювала над проєктом перед зимовою сесією.

— Прошу вас затриматися, — голос професора пролунав саме тоді, коли вона проходила повз його стіл після пари.

Ляна невпевнено зупинилася.

— Я обіцяю доробити завдання до кінця тижня, — швидко випалила вона, заливаючись густим рум'янцем.

Євген Миколайович почекав, поки авдиторія спорожніє, і глянув на дівчину.

— Я хотів почути іншу обіцянку.

Запала коротка мовчанка. Серце Ляни вистрибувало з грудей, відбиваючись ехом десь у скронях.

— Там є недоробки… Вибачте, все буде виконано згідно плану.

— А у твоєму плані є місце для какао з маршмелоу?

— Ні, нема. Але я додам, обі… — Ляна різко глянула на чоловіка. – Вибачте, я… не зрозуміла.

Євген обійшов стіл і зупинився за крок до неї.

— Я помітив, що ти любиш какао із зефірками. Ти не приходиш без нього на заняття.

Ляна не знала, що відповісти. Врешті вона наважилася глянути на професора. Той усміхався, від чого у кутиках його очей з’явилися тонкі зморшки. Добрий і теплий погляд Євгена змусив Ляну трохи розслабитися.

Не дочекавшись відповіді, чоловік продовжив:

— Я лише хотів сказати, що не відмовився б спробувати цього чудодійного напою. Адже після нього ти показуєш гарні результати на парах. Складеш мені компанію?

Наступної п’ятниці увечері вони сиділи у невеличкій кав’ярні у центрі міста. За вікном падав сніг, а всередині було тепло й затишно. Зі стелі звисали сніжинки-гірлянди, на кожному столику горіла свічка, лунала різдвяна мелодія. Кумедні іграшкові гноми сиділи на підвіконнях, спостерігаючи за відвідувачами.

Ляна дивилася на маленькі кольорові зефірки, які повільно танули в чашці. Вона досі не могла повірити у те, що відбувалося.

— Мушу визнати, що це справді смачно! — мовив Євген, надпиваючи какао.

— Рада, що вам сподобалося, — Ляна всміхнулася.

Чоловік зняв з гнома червоний ковпак і поклав собі на голову.

— На кого я схожий?

— На Санту.

— Тоді ти можеш загадати бажання.

Дівчина загадала. Проте воно так і не здійснилося. Їм не судилося прожити разом та померти в один день.

Ляна лежала на боці із запухлими від сліз очима, притискаючи дорогоцінну сорочку до себе. Схлипування стали тихішими і невдовзі дівчина заснула.