Мерзенна сила - Клайв Стейплз Льюїс

…так на освітленому блискавицями вересовому пустищі кидали у зливу страшні пророцтва відьми — див. першу сцену Шекспірового «Макбета».

VI. 4

Стагірит — давньогрецький філософ Арістотель (384–322 до Р.Х.), який народився в місті Стагіра в Македонії.

Ґестапо (нім. Geheime Staatspolizei) — політична поліція у нацистській Німеччині, створена в 1933 р.

ОҐПУ (рос. Объединенное государственное политическое управление) — політична поліція в Радянському Союзі у 1923—1934 рр., попередниця НКВСіКДБ.

Пані Ґранді — персонаж із п’єси англійського драматурга Томаса Мортона «Нехай швидше йде плуг» (1798), яка стала уособленням обивательських уявлень про пристойність і громадську думку.

VII. 1

У своєму листі від десятого числа… — таке датування видається неможливим, адже в розділі V.2 Марків лист датовано 21-м жовтня, а Джейн написала свого листа на кілька днів пізніше. Порівнюючи перше британське і перше американське видання «Мерзенної сили», можна дійти висновку, що спочатку Люїс вирішив розпочати свою історію 1-го жовтня, але згодом змістив її на півмісяця вперед, можливо, задля більшої відповідності описам погоди. Якщо це справді було так, то далі автор, очевидно, не вніс у текст всі необхідні зміни. Див. також примітку до розділу V. 2.

VII.2

…я живу тут, наче той король із «Керді» — йдеться про книжку шотландського письменника Джорджа МакДоналда (1824—1905) «Принцеса і Керді» (1883). За сюжетом, син звичайного гірника Керді з’ясовує, що короля давно повільно отруюють, підсипаючи у вино отруйне зілля, і разом із королівською донькою постійно приносить йому хліб і вино.

Бробдінґнеґ— країна велетнів із Свіфтових «Мандрів Гуллівера» (1726).

VII. 4

Пітер Пауль Рубенс (1577—1840) — фламандський маляр, один із найвидатніших творців епохи бароко.

«Чорно-руді» — британська добровольча армія, яка у 1920-х рр. воювала в Ірландії проти «Шинн Фейну» — ірландської радикальної організації, що боролася за незалежність Ірландії; назва пов’язана з кольором уніформи бійців цієї армії.

VIII. 2

«Радій, о ти, що спиш…» — трохи перероблені рядки (131—132) з Чосерового «Пташиного парламенту»; насправді там йдеться не про того, хто спить, а про того, хто читає.

…книжки про Керді — «Принцеса і гоблін» (1872) і «Принцеса і Керді» (1883) Джорджа МакДоналда. Див. примітку до розділу VI 1.2.

«Менсфілд-парк» — роман англійської письменниці Джейн Остін (1775—1817).

Пан Бультитюд — ім’я запозичене з книжки «Навпаки: урок для батьків» (1882) англійського письменника і журналіста Томаса Енсті Ґатрі (1856—1934), який видавав свої гумористичні твори під псевдонімом Ф. Енсті.

Еркер — виступ зовнішньої стіни з вікнами будинку у вигляді ліхтаря для поліпшення освітлення і збільшення площі приміщення.

Ольстер — колонізована протестантським населенням з Шотландії і Англії історична провінція, що охоплює частину Ірландії; згідно з британсько-ірландським договором 1921 р. більша частина Ольстеру під назвою «Північна Ірландія» залишилася в унії з Великою Британією, а менша частина була приєднана до Ірландії. В головному місті Ольстеру Белфасті народився і сам Люїс.

VIII.3

Гряде цар, який вершитиме справедливість… — див. Іс. 32, 1.

IX.2

Робітний дім — благодійний заклад, де бідним надавали оплачувану роботу за умови проживання в такому домі і підпорядкування його внутрішньому розпорядку; вперше з’явилися в Англії у XVII ст.

ІХ.3

Генеральна асамблея — вищий орган церковної адміністрації і судової влади у Шотландській Пресвітеріанській Церкві, заснований у 1560 р.

…за протокою — ольстерець МакФі походить, очевидно, з шотландської протестантської сім’ї, яка перебралася до Північної Ірландії наприкінці XVII ст. Виглядає на те, що він так і не позбувся давньої «ольстерської» звички говорити про Шотландію як про країну «за протокою», хоч і живе тепер в Англії, де доречніше звучала б фраза «на північ від кордону».

Ковенантери — радикальні протестанти (шотландські пресвітеріани) під час громадянської війни середини XVII ст. в Англії.

«В майбутнє, глупче, не варто поспішати…» — рядки з поеми «Бадонський пагорб», вміщеної у книзі «Таліесин через Лоґрес» (1938) — циклі віршів на артурівську тематику британського письменника, поета і літературного критика Чарльза Вільямса (1886—1945), активного члена літературного гуртка «Інклінгів». З-поміж багатьох натхнених Вільямсом мотивів, що зустрічаються у «Мерзенній силі», чи не головною є думка про древній ідеал (у цьому випадку Артурове Лоґреське королівство), життя в якому підтримує невелика спільнота людей (товариство з Сент-Ен).

Роберт Бернс (1759—1796) — шотландський поет.

Пендраґон Лоґресу — у перекладі з валлійської pendragon означає «керівник», «провідник». За Ґальфрідом Монмутським, Мерлін надав цей титул батькові Артура Утерові. У середньовічній артурівській літературі Утер був єдиним, хто носив титул пендраґона, який, очевидно, у спадок не передавався. Назву «Лоґрес» виводять з валлійського Lloegyr, так валлійці називали країну, яку з ІХ-Х століть стали називати Англією (Angle-land, «земля англів»), чи, принаймні, ту її частину, яка пов’язувалася з королем Артуром. У присвячених артурівській тематиці поемах Чарльза Вільямса традиція «товариств Лоґресу» має радше сучасний, ніж давній характер, тож ідея перенести пендраґона Лоґресу у XX століття належить, очевидно, самому Люїсові. Втім, цілком можливо, що він запозичив цю ідею з роману англійської письменниці Евелін Андергіл «Стовп пилу», опублікованого в 1909 р.

IX.4

Барон Корво — псевдонім англійського романіста Фредріка Ролфа (1860—1913), про літературний стиль якого Люїс писав: «Навряд чи мені доводилося коли-небудь бачити ще більший педантизм у поєднанні