Небесний Легіон - Наталія Глушко

— Завтра ми маємо вирушити,—почав він.

— Наші розвідники доповіли, що бої біля Кеслпоінту загострилися. Армія Хелдору намагається прорватися в Торн.

— Ми з рохедрімами будемо готові,— промовив Арон, його голос був спокійний, але впевнений.

— Як ми доберемося на поле бою?— поцікавився  Дерек.

Елмег, що сидів поруч, розгорнув карту й показав місце розташування військ.

Ми можемо летіти на драконах і разом із крилатими стражами висадитися відразу в потрібному місці.

— Ми летимо, — не вагаючись, сказав Лорін.

— Не всі можуть летіти, — заперечив Арон.

— Ми, крилаті, так. Дракони та вершники— теж. Але король і його війська мають суходолом.

— Це може нас розділити…— занепокоїлася Кассія.

— Так, але це також дасть нам стратегічну перевагу, — пояснив Елмег.

— Ворог не знатиме, з якого боку чекати удару.

Ріанель схрестила руки на грудях.

— Виходить, що авангардом будуть дракони і крилаті стражі?

— Саме так,— підтвердив Елтінфел.

—Створимо хаос і змусимо їхню армію розпорошитися, а тоді з основних сил ударимо в їхній тил.

— Це може спрацювати,— задумливо мовив Дерек.

—У мене є краща ідея,—озвався Аравен.

—А що, якщо магічні портали відкриються недалеко від поля бою? На околицях Торну. Він поки що під контролем Ларії. Це зекономить нам час і сили.

—Можливо час, але не сили.

—Заперечив Елтінфел. Маги будуть виснажені.

Аравен лукаво посміхнувся:

—Маги не будуть виснажені, якщо у них буде підкріплення. Я вже про все домовився.

— Отже, рішення прийнято,—підсумував король. — Відпочивайте. Завтра нас чекає довгий день.

Всі мовчки кивнули. Вони знали: попереду—вирішальна битва.

Ранкове сонце лише почало підніматися над вершинами дерев, забарвлюючи небо ніжно-рожевими відтінками, коли всі зібралися на подвір'ї палацу. Повітря було свіжим і наповненим ароматом вологої трави.

Вершники, крилаті стражі та ельфійські воїни стояли у повній готовності. Їхні обладунки блищали під першими променями сонця, а дракони нетерпляче водили  хвостами по землі, відчуваючи наближення битви.

Раптом у повітрі відчулося коливання магії. Над кам'яною бруківкою подвір'я спалахнув сяючий портал, що обертався у вихорі золотого та срібного світла. За мить з нього вийшов король Мірін одягнений у бойовий обладунок, готовий особисто взяти участь у битві. Його сріблясто-сині лати відбивали ранкове світло, а плащ із гербом Ларії розвивався за спиною Його супроводжувала невелика група гвардійців.

— Вітаю, друзі,—промовив він, швидко оглянувши присутніх.—Я прибув, як і домовлялися.

Елтінфел вийшов йому назустріч і обійняв.

— Ти прибув саме вчасно. Ми вже готові вирушати.

Мірин кивнув, але його погляд швидко знайшов Лоріна.

— Вже й не віриться, що ти ще недавно тікав від наших стражників, а тепер ведеш військо в битву, — сказав він з іронічною посмішкою.

Лорін, не розгубившись, театрально вклонився.

— Я людина, яка любить контрасти.

Дерек лише закотив очі, а Ріанель не втрималася від сміху.

— Лоріне, колись тобі це стане в пригоді,—додав Мірін і звернувся до всіх:

— Час вирушати.

Як тільки Мірін закінчив говорити, повітря навколо завібрувало. На подвір’ї короля Елтінфела з’явився  магічний портал. Усі присутні переглянулися між собою. Ніхто з них не розумів, що відбувається. Ніхто, окрім Аравена. Той лише ще раз єхидно усміхнувся і підійшов  порталу, що світився яскравим фіолетовим світлом. Вже за мить вони побачили три силуети. Це була Архімайстреса Зелія, майстер Верестан і майстер Кайрон—верховні маги і викладачі Астрамору.  Але на цей раз вони не були одягнені у свої традиційні мантії, на них були обладунки. Аравен низько вклонився і урочисто промовив:

—Архімайстерсо і верховні маги академії Астрамор, я щиро вдячний вам, за те, що відгукнулися на моє прохання про допомогу.

—Аравене, як тільки я отримала твоє повідомлення, з проханням про допомогу, ми провели нараду і вирішила не гаяти часу і вирушати.

Зелія продовжувала говорити, коли повітря знову завібрувало і з’явився ще один, третій портал. На цей раз навіть маги Астрамору насторожилися. Більше ніхто не чекав гостей. Яким же було їх здивування, коли з порталу широким строєм один за одним почали крокувати  низькі, кремезні бородаті гноми на чолі з самим королем Кроліном. Вслід за ним з’явився Крон Тараборн —коваль, що займався виготовленням та доставкою зброї, маг Глумор та, здавалося, незліченна кількість гномів, які несли щось у дерев’яних ящиках. Коли всі гноми стояли на подвір’ї—портал закрився.

—Кроліне, друже—з величезним здивуванням в голосі звернувся Мірін.

—Що ти ту робиш?  Наступна  поставка зброї ж була запланована на завтра.