Мерзенна сила - Клайв Стейплз Льюїс

— Їм ніколи не перемогти, — мовив Марк.

— Сподіваймось, — відказав Фіверстоун. — Хоча ви маєте рацію: їм не перемогти. Тому для кожного з нас так важливо вже тепер зробити свій вибір, раз і назавжди вирішити, на чиєму ми боці. Якщо вважати, що твоє діло сторона, то перетворишся на звичайного пішака.

— Ну, в мене немає й краплі сумніву, на чиєму я боці, — запевнив Марк. — На кін поставлено виживання людства, не більше і не менше… про що тут ще думати?

— Особисто я не дуже захоплювався б пафосними заявами у стилі Базбі, — сказав Фіверстоун. — Чесно кажучи, надто перейматися тим, що відбуватиметься через мільйони років після нас, — достоту невдячна справа; крім того, не забувайте, що наші супротивники також твердитимуть, що борються, мовляв, за виживання людства. З погляду психоаналітики обґрунтувати такий підхід дуже просто. На практиці ж це означає, що ні ви, ні я не любимо бути пішаками і нічого не маємо проти того, щоб трохи поборотися — особливо, якщо перемогу нам гарантовано так чи інакше.

— То що ж треба робити насамперед?

— Ось у цьому й питання. Як я вже сказав, вирішення проблеми міжпланетних перельотів доведеться тимчасово відкласти. Отже, перед нами постає друга проблема: як позбутися наших суперників тут, на Землі. Я маю на увазі не тільки комах і бактерій. На цій планеті життя взагалі якесь надто буйне — що тваринне, що рослинне. Скидається на те, що ми ще тут усе як слід не розчистили. Спочатку у нас просто не було такої можливості, а поза тим, на заваді ставали різні доволі хибні міркування гуманістичного та естетичного характеру… зрештою, ще й тепер ви не раз почуєте, що не можна порушувати рівновагу сил у природі, і таке інше. От усім цим нам і доведеться зайнятися. Ну й кінець кінцем залишається ще третя проблема: сама людина.

— Продовжуйте. Мене це дуже цікавить.

— Людина має взяти на себе відповідальність за людину. Це означає, як ви самі чудово розумієте, що одні люди мають турбуватися про всіх інших. Ось вам, до речі, ще одна причина, через яку потрібно поквапитися з вибором. Адже ми з вами, безумовно, хочемо опинитися саме серед тих перших.

— І з чого, на вашу думку, доведеться починати?

— З кількох простих і цілком очевидних речей. По-перше, стерилізація непридатних, ліквідація відсталих рас (навіщо нам зайвий тягар?), запровадження селекції при розмноженні. Далі — справжня освіта, в тому числі й внутріутробна. Така освіта не залишить жодних шансів різним дурницям на кшталт права на вільний вибір. Людина просто буде рости такою, як треба, і квит; ні вона сама, ні її батьки нічого не зможуть із цим вдіяти. Звісно, спочатку це торкнеться тільки психології, але згодом ми вийдемо безпосередньо на рівень біохімічних реакцій і напряму керуватимемо людською свідомістю.

— Все це звучить просто запаморочливо, Фіверстоуне…

— І, зауважте, цілком реалістично. Словом, йдеться про новий тип людини, створювати який почнемо ми з вами.

— Оце мене, властиво, й турбує. Не подумайте, що в мені говорить надмірна скромність… але я зовсім не розумію, як можу докластися до здійснення всіх цих грандіозних планів.

— Ви, може, й не розумієте, зате розуміємо ми. Якщо коротко, то ви — саме та людина, яка нам потрібна: чудовий соціолог з абсолютно реалістичними поглядами на життя, не боїтеся відповідальності… крім того, дуже добре пишете.

— Стривайте, то ви хочете, щоб я допоміг вам надати всім цим задумам широкого розголосу?

— Ні, нам радше потрібно, щоб ви їх, якщо дозволите так висловитися, камуфлювали. Звісно, тільки попервах. Згодом, коли все набере обертів, нам уже не доведеться зважати на славнозвісне добросердя британського загалу. Думаю, ми те серце британцям трохи підправимо — на свій лад. Але поки що, на самому початку, дуже важливо подати все це належним чином. От наприклад, якщо поповзуть чутки, що HIKE планує проводити досліди над ув’язненими, то наступного ж дня різні старі діви — причому, хе-хе, обидвох статей — здіймуть страшенну бучу й усі вуха протуркотять добропорядним громадянам про гуманне ставлення до в’язнів. А назвіть це «перевихованням осіб, що відзначаються неналежною поведінкою», — і вони всі аж розрюмсаються від захвату, що, мовляв, варварська епоха примітивних покарань нарешті добігає кінця. Така-от дивна річ: слово «експеримент» переважно сприймається доволі негативно, а слово «експериментальний» — ні. Не можна проводити експериментів над дітьми; але запропонуйте любим діткам безкоштовне навчання в експериментальній школі при HIKE — і ніхто вам і слова кривого не скаже.

— Отже, моя робота полягатиме насамперед у… е-е… публіцистиці?

— Ну, публіцистикою це назвати важко, бо читатимуть ваші матеріали у першу чергу, наприклад, члени парламентських комітетів, а не пересічні читачі. Але так чи інакше, це не буде вашим основним заняттям. Наразі доволі важко спрогнозувати, які завдання перед вами стоятимуть… До речі, з такою людиною, як ви, про фінансовий бік справи я навіть не говорю. Для початку ми запропонуємо вам цілком скромну суму, якихось півтори тисячі на рік.

— Про це я ще й не думав, — пробурмотів Марк, зашарівшись від задоволення.

— Я й не сумнівався, — сказав Фіверстоун. — А тепер мушу вас застерегти: поки що видимої небезпеки немає, але вона неодмінно з’явиться. Коли справа зрушиться з місця, то я не здивуюся, якщо вас спробують просто прибрати, як того бідолаху Вестона.

— Про це я також не подумав, — мовив Марк.

— Гаразд, отже, завтра я відвезу вас до Джона Візера, — підсумував Фіверстоун. — Він просив привезти вас на суботу-неділю, якщо ви зацікавитеся нашою пропозицією. Там із усіма познайомитеся, роздивитеся, що й до чого… можливо, тоді й приймете остаточне рішення.

— Заждіть-но, а до чого тут Візер? Хіба HIKE очолює не Джулз? — здивувався Марк. Джулз був відомим письменником і популяризатором