Академія Мірравель. Проти вітру - Анна Потій
— Поодинокі напади не рідкість, але все ж таки це насторожує, — задумливо промовила архімагеса Тіррена.
— Ви думаєте, у них були якісь справи в горах? — запитала я.
— Можливо, — кивнула вона. — Але якщо це було випадкове зіткнення, то й турбуватися особливо нема про що. Іноді таке трапляється у періоди затишшя. Проте…
Архімагеса Тіррена подивилася прямо на нас.
— Ви повинні бути обережнішими.
— Я розумію, бабусю, — кивнув Дем.
— У всякому разі, напади темних магів не слід залишати поза увагою. Я передам інформацію у відділ захисту. А ви поки що не гуляйте у тих місцях.
— Добре, — знову кивнув він.
— Тоді вільні, — сказала архімагеса Тіррена, випроводжуючи нас.
Ми вийшли з кабінету. У коридорі я одразу ж заговорила з Демом. Він виглядав похмурим.
— Ти злишся? — запитала я.
Дем знизав плечима.
— Просто дратує, що ти робиш із цього трагедію. Кетто, — Дем узяв мене за руку, ведучи в бік бібліотеки, — досить часто в моменти затишшя трапляються поодинокі напади. Темні маги періодично виходять зі своїх укриттів, і ми можемо з ними зіткнутися. Якщо в місті вони маскуються під світлих магів, то за межами міст вони не приховують своєї сутності і якщо зустрінуть світлих, то нападуть.
— Це не трагедія, але все ж таки неприємно, — тихо сказала я.
Дем нічого не відповів. І я не стала продовжувати цю розмову.
За кілька днів архімагеса Тіррена викликала нас до себе в кабінет.
— У відділі захисту провели розслідування, — сказала вона. — Напад виявився випадковим. Темні маги справді ховалися в горах, але вони нічого не планують. Після інциденту вони залягли на дно.
Я насупилась.
— А якщо там їх таємне місце? Може варто пошукати?
— Міський відділ захисту знає, як виконувати свою роботу, — суворо відповіла архімагеса Тіррена. — Якби вони знайшли зачіпки, то вже діяли б.
— Але…
— Ти хочеш навчати бойових магів, як ловити злочинців, Кетто? — перебила вона, окинувши мене суворим поглядом.
Я промовчала, невдоволено стиснувши губи.
— От і чудово, — архімагеса Тіррена кивнула. — Тема закрита. Не треба лізти туди, куди не слід.
Дем не став навіть сперечатися з нею. Схоже, він був згоден зі своєю бабусею. З нею, а не зі мною. Як завжди.
— Ви вільні, — сказала архімагеса Тіррена, повертаючись до своїх паперів.
Ми вийшли з кабінету, і я ледве стрималася, щоб не висловити свою думку просто під дверима. Ми мовчки дійшли до дверей бібліотеки, але потім я не витримала:
— Вони просто відмахнулися від цього, — тихо сказала я.
— Тому що не бачать сенсу роздмухувати проблему на рівному місці, — знизав плечима Дем. — Я ж тобі казав, Кетто: іноді напади трапляються просто так.
— Але ж це темні маги! — я спохмурніла.
— Ти шукаєш проблему там, де її може не бути.
Я зітхнула, не знаходячи, що сказати.
— Краще забути про це, — додав він.
Я чесно намагалася забути про те, що сталося, але тривога не йшла. Напад, хоч і вважався «випадковим», але все ще турбував мене. Що, коли темні маги справді ховаються десь у горах? Але, схоже, це хвилювало тільки мене.
Дем запевняв, що турбуватися нема про що, архімагеса Тіррена закрила тему і навіть Айна від мене відмахнулася:
— Ти завжди була схильна бачити загрозу там, де її нема. Якщо кажуть, що це випадковість, значить, так воно і є.
— Але…
— Ти ж не збираєшся вирушити в гори і шукати їхнє лігво сама? — Айна скептично примружилася.
— Звісно, що ні! — я навіть здригнулася від цієї думки. Я зіллєвар, а не бойовий маг. Та й що я зробила б, якби знайшла їх?
— От і правильно, — кивнула Айна. — Просто живи і не думай про це.
Я спробувала слідувати її пораді. Повернулась до навчання, знову занурилася в заняття із зіллєваріння та портальної магії. Але відчуття тривоги не зникло. Натомість воно перетворилося на постійну настороженість. Я частіше ловила себе на тому, що оглядаюся на всі боки, прислухаюся до розмов, шукаю ознаки того, що десь поруч можуть бути темні маги.
Адже вони не зникли. І якщо напад у горах був невипадковим, це означає, що темні маги ще десь там. Можливо, вони ховаються, можливо, вичікують відповідний момент.
І я не знала, коли саме цей момент настане.
