Загублена душа - Віталіна Весела

— А не занадто суворо ти з нею? Все-таки, там не маленька сума вийде. — запитав Еліан.

— Ні, наступного разу буде думати, перш ніж базікати казна-що. — посміхнулася Олівія. — Ти на який факультет пішов?

— Управління територіями, як і всі спадкоємці родового титулу, — закотив очі хлопець. — Ніби у мене був вибір. До речі, ти теж спадкоємиця, то як ти змогла вступити на факультет лицарства?

— А, так я ж спадкоємиця з герцогства Гілберт.

— І що? — не зрозумів Еліан.

— Усі спадкоємці з герцогства Гілберт можуть обрати факультет самостійно, управління територіями або лицарство, один з них на вибір.

— А хіба це чесно? А чого тоді решта спадкоємців не можуть обирати? Хоча, я здогадуюсь чому, це напевно через монстрів.

— Точно.

Олівія пила свій гарячий чай, та думала, як добре просто так сидіти, та спілкуватися, ні про що не думаючи, та нікуди не поспішаючи. Чи довго ще протримається такий спокій в імперії? Вона не знала.