Крізь час. Темна Вежа II - Стівен Кінг

— Лягай! — крикнув він помічникові й охоронцю Ральфу та, не чекаючи, послухаються вони чи ні, впав на коліна за прилавком.

А тоді, за мить до того, як Дилівен натиснув на гачок рушниці, на аптекаря, наче надто заповзятий футболіст, що страхує нападаючого, звалився помічник. У результаті Кац ударився головою об підлогу і зламав щелепу в двох місцях.

Крізь муку нестерпного болю, що пронизав голову наскрізь, Кац усе-таки почув постріл із дробовика, почув, як розсипалися залишки скла у вітрині, а разом з ними — лосьйони після гоління, одеколони, парфуми, ополіскувачі для рота, сиропи від кашлю та інша хрінотінь. Тисячі несумісних ароматів змішатися в один і стали пекельним смородом. 1 перш ніж знепритомніти, Кац у черговий раз попросив сто чортів у печінку своєму покійному батькові за те, що той прикував його за щиколотку до цієї триклятої аптеки.

5

Роланд побачив, як ураган пострілу змітає з вітрини флакони й коробки. Скляний ящик із хронометрами розлетівся. Майже всі годинники, що були всередині, теж розбилися, і їх уламки осяйною хмарою полетіли в глиб аптеки.

«Вони не знають, чи є всередині невинні люди, — подумав стрілець. — Не знають, та все одно стріляють із дробовика!»

Пробачати таке не можна. Гнів, що піднявся був у ньому, довелося притлумити. То стрільці. Краще вже вважати, що їхні мізки звихнулися від удару головами, ніж гадати, що вони навмисне таке зробили, не думаючи про тих, кого можуть поранити чи вбити.

Мабуть, вони чекали, що він або тікатиме, або стрілятиме у відповідь.

А стрілець натомість поповз уперед, низько пригинаючи голову. Він порізав обидві руки й коліна об уламки скла, і від болю Джек Морг отямився. Роланд зрадів, що Морт повернувся.

Він йому знадобиться. А до Мортових рук і колін йому було байдуже. Стрілець легко переносив біль, і до того ж тіло цього монстра заслуговувало на значно гірші поранення, ніж здобуло тепер.

Він доповз до скляної вітрини, точніше, до того, що від неї лишилося, й опинився праворуч від дверей. Там і припав до підлоги, скрутившись у клубок. Пістолет, що був у правій руці, стрілець поклав назад у кобуру.

Він не знадобиться.

6

— Що ти робиш, Карле? — закричав О'Мейра. Уява раптом намалювала йому картину — заголовок у «Дейлі Ньюс»: ПІД ЧАС СТРІЛЯНИНИ У ВЕСТ-САЙДСЬКІЙ АПТЕЦІ КУЛІ ПОЛІЦЕЙСЬКОГО ОБІРВАЛИ ЧОТИРИ ЖИТТЯ.

Не звертаючи на нього уваги, Диліван загнав у дробовик іще один патрон.

— Беремо цього гівнюка.

7

Усе сталося саме так, як і передбачав стрілець.

Розлючені за те, що їх обвів навколо пальця і роззброїв чоловік, котрий на вигляд здавався їм не більш небезпечним, ніж інші ягнята на вулицях цього міста без кінця й краю, поліцейські, які досі нетвердо стояли на ногах від зіткнення головами, рвонули вперед. Ідіот, що стріляв із дробовика, мчав попереду. Вони бігли, трохи зігнувшись, як солдати, що атакують позиції ворога, та це була єдина поступка, яку вони зробили думці про те, що їхній супротивник може досі перебувати всередині. В їхній уяві він уже давно вийшов через чорний хід і тікав провулком.

Тож вони пробігли тротуаром, хрускотячи осколками скла, і коли стрілець із дробовиком розчахнув двері, що тепер стояли без скла, та вскочив усередину, Роланд підвівся. Його руки були складені в єдиний кулак, який він і звалив на потилицю офіцера Карла Дилівена.

Пізніше, даючи свідчення перед слідчими, Дилівен стверджуватиме, що не пам'ятає нічого після того, як став навколішки в крамниці Клеменца й побачив під прилавком гаманець злочинця. Члени слідчого комітету вирішать, що, зважаючи на обставини, така втрата пам'яті в біса зручна, і Дилівен легко відбудеться шістдесятиденним усуненням від виконання службових обов'язків й позбавленням на цей період заробітної платні. Втім, Роланд би йому повірив і за інших обставин (наприклад, якби цей дурень не розрядив дробовика в крамницю, де могло бути повно невинного люду), навіть поспівчував би. Коли тобі за півгодини двічі сильно дають по довбешці, навряд чи можна сподіватися, що мізки залишаться неушкодженими.

Коли Дилівен, раптово обм'якнувши, наче мішок вівса, упав, Роланд забрав з його ослаблих рук дробовик.

— Стояти! — заверещав О'Мейра, у його голосі змішалися злість і переляк. Він почав піднімати магнум Жирдяя Джонні, але Роландові підозри справдилися: стрільці в цьому світі були жалюгідно неповороткими. За цей час він міг би тричі застрелити О'Мейру, та в цьому не було потреби. Роланд просто розмахнувся, рушниця накреслила в повітрі круту дугу, і ствол з глухим гепанням опустився на ліву щоку О'Мейри. Звук, що пролунав, нагадував відлуння од контакту бейсбольної бити з м'ячем, що стрімко летить уперед. Вся нижня частина обличчя О'Мейри миттєво змістилася на два дюйми праворуч. Аби знову зібрати його докупи, знадобиться три операції й чотири сталеві гачки. Якусь мить він стояв, не в змозі повірити в те, що сталося, а потім очі закотилися аж до самих білків. Коліна О'Мейри підігнулися, і він упав.

Роланд стояв у дверях, не звертаючи уваги на сирени, що наближалися. Переломивши дробовик, він поторсав механізм накачування повітря й викинув усі масивні червоні патрони на тіло Дилівена. А потім до патронів приєдналася і рушниця.

— Ти небезпечний дурень, якого слід було б відправити на захід, — сказав стрілець, звертаючись до непритомного чоловіка. — Ти забув обличчя свого батька.

Переступивши через тіло, він підійшов до екіпажа стрільців, двигун якого досі працював вхолосту. Роланд заліз усередину через дверцята пасажирського сидіння й ковзнув за кермо.

8

«Ти зможеш вести цей екіпаж?» — спитав він у верескучої белькотливої істоти, що звалася Джеком Мортом.

Ясної відповіді він не отримав — Морт не переставав кричати. Стрілець зрозумів, що це істерія, однак не зовсім щира. Джек Морт влаштував істерику навмисне, аби уникнути будь-якої розмови з цим потойбічним викрадачем.

«Слухай, — сказав йому стрілець. — У мене вистачить часу для того, щоби сказати ці слова — та й усе інше — рівно один раз. Мій час майже вичерпався. Якщо ти не даси відповіді на моє питання, я виб'ю тобі праве око великим пальцем твоєї правої руки. Я зажену його до упору, а потім вийму твоє очне яблуко з черепа і витру його об сидіння, як козу з носа. Мені цілком вистачить й одного ока. Врешті-решт, це ж не моє око».

Він не міг збрехати Мортові так само, як і Морт — йому. Їхні стосунки були холодними і небажаними з обох боків,