Доки світло не згасне назавжди - Максим Іванович Кідрук

– Так! – нервово підтвердила Іванка. – Його вбили.

Рута вирячилася.

– Вбили?

– Застрелили.

Відчуття ілюзорності всього, що відбувається, посилилося. Скидалося на те, що Іванка поставила собі за мету з кожним наступним словом щораз дужче шокувати.

– Де?

– В парку.

Рівне було спокійним містом. За все своє життя Рута не пам’ятала жодного збройного пограбування (принаймні такого, що спричинило б резонанс у ЗМІ), а вогнепальну зброю бачила лише по телевізору. Вона продовжила отетеріло перепитувати:

– В якому парку? У Рівному?

– А де ж іще? Він вигулював собаку, і до нього причепилась якась гопота. – Іванка насупилася й уточнила: – Тобто спочатку причепилися до собаки.

Рута не могла повірити в те, що чує.

– Це якийсь сюр. Навіщо комусь чіплятися до Данте?

Чорнай тримав удома потішного й напрочуд товариського коргі з кличкою Данте. Рута чи не кожні вихідні перестрівала їх дорогою до супермаркету «ВОПАК», що на Київській. Із часом коргі навіть почав її впізнавати. Іванка також раз чи двічі зустрічала вчителя з собакою, але клички того не знала.

– Що? – не зрозуміла вона.

– Данте, – повторила Рута. – Так звати коргі Чорная.

– А, – кивнула Іванка. – Коротше, ті дебіли кидалися в собаку камінням, на Ютубі є відео. – Рута здивовано звела брови й захотіла перервати подругу, проте та не дозволила: – Чорнай не став із ними зв’язуватися, але один з тих придурків вирвав у нього повідець і поволік бідолашного собаку за собою. Чорнай побіг за ним. Той ненормальний і далі бикував, і тоді Чорнай врізав йому…

Рутині брови злетіли над переніссям удруге.

– Чорнай?

– Припини перепитувати, – скривилася Іванка. – Як папуга, блін. Я ж розказую! Так, Чорнай врізав йому, нормально так зацідив, той убогий не відразу зміг встати, але потім таки підвівся, побіг до машини, дістав обріз, наздогнав Демидовича та двічі вистрелив йому в живіт.

Іванка закусила губу. Рута, все ще осмислюючи почуте, водила очима з боку в бік – не знала, куди приткнути погляд. Зрештою запитала:

– Коли це сталося?

– У суботу пізно ввечері. Десь після одинадцятої.

Рута затулила нижню частину обличчя долонями. Все, що ще хвилину тому здавалося важливим, несподівано віддалилось і втратило чіткість, неначе опинившись під товщею води. Посварилася з батьком? Нажерлася в гівно? Не ночувала вдома? Від думки про те, що приблизно в той самий час, коли вона, звісившись на поручнях перед входом до гуртожитку, вивергала із себе напівперетравлену кашку, її улюбленого вчителя застрелили посеред парку Шевченка, запаморочилася голова. Рута спробувала зачепитися за Іванчин погляд, але це не допомогло: стіни довкола й підлога під нею нібито розсунулися, і хворобливе відчуття, мовби вона намагається спертися на порожнечу, лише загострилося.

– Я не вірю, – прошепотіла вона, – не можу в це повірити.

На тому розмова виснажилася, немовби розчинившись у повітрі. Спливла хвилина, доки Іванка порушила мовчанку:

– Куди ти зникла вчора? Я весь день тобі писала.

Рута махнула рукою, наче відганяючи надокучливу муху.

– Вимкнула телефон. Не хотіла ні з ким спілкуватися.

– Твої предки телефонували.

– Тобі?

– Ні. Моїм. О першій ночі. – Іванка прискалила око: – А ти, типу, не знаєш.

– Ні.

– Мої навіть розбудили мене. Розпитували, де ти можеш бути. Казали, це щось серйозне.

– Я посварилася з батьками, – відрізала Рута.

Іванка нахилила голову:

– Посварилася з батьками, і…

Їй хотілося подробиць. Три тижні тому Іванка сама повернулася з гульок о пів на дванадцяту – батьки тоді горлали так, що штукатурка зі стін обсипалася, – тож її цікавило, що сталося з Рутою, якщо її ще о першій не було вдома.

– Забий. Нічого серйозного.

Рута не мала настрою що-небудь розповідати. Точно не зараз. Тим паче в голові безперестану билася думка про Чорная. Вона прибрала долоні від блідого обличчя, проте секунд десять лише ворушила губами – не могла наважитися заговорити. Зрештою ламкі звуки, що ледве-ледве зібралися в слова, проклали собі шлях назовні:

– Ти сказала, є відео.

– Так.

Рута активувала смартфон і вперше за добу ввімкнула Інтернет. Потім відкрила Google та похапцем увела в пошуковому рядку три слова: Рівне, парк, убивство. Посилання вгорі списку вело до статті на сайті hromadske.ua. Дівчина розгорнула її та швидко пробігла очима.

У РІВНОМУ БІЛЯ ЦЕНТРАЛЬНОГО ПАРКУ ЗАСТРЕЛИЛИ ЛЮДИНУ: ПОЛІЦІЯ ЗАТРИМАЛА ПІДОЗРЮВАНОГО

Ольга Кириленко 5 травня, 2019 06:56 Поліція Рівненщини

Біля входу до парку імені Тараса Шевченка в Рівному студент одного з місцевих вишів застрелив чоловіка.

Хлопець двічі вистрелив із вогнепальної зброї близько 23-ї години, повідомили в поліції. Чоловік від отриманих поранень помер до приїзду швидкої допомоги.

Підозрюваного вже затримали правоохоронці.

Поліція розпочала слідчі дії та попередньо кваліфікувала справу за статтею умисного вбивства. Юнакові загрожує від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення з конфіскацією майна.

За інформацією місцевого видання «Рівне вечірнє», хлопець стріляв із мисливського карабіна «Сайга», який напередодні взяв без дозволу в батька, місцевого бізнесмена.

Новина була короткою й не містила подробиць. Дівчина повернулася до результатів пошуку та обрала статтю на zaxid.net:

ПЕРШОКУРСНИК ІЗ РІВНОГО ВПРИТУЛ РОЗСТРІЛЯВ ПЕРЕХОЖОГО – ФОТО ТА ПОДРОБИЦІ

Чоловік загинув на місці

Суспільство – Катерина Меркулова, 5 травня

Пізно ввечері в суботу, 4 травня, у центрі Рівного на вулиці Княгині Ольги відбулася сутичка між групою молодиків і чоловіком, який вигулював собаку. Після сутички один із молодиків побіг до залишеного неподалік автомобіля, дістав із багажника мисливський дробовик, наздогнав чоловіка та застрелив його.

Цю інформацію повідомила речниця Головного управління Національної поліції у Рівненській області Марина Власенко, інформує УНІАН.

На місце події виїхали слідчо-оперативна група й лікарі, проте медики лише констатували смерть рівнянина.

«Свідки розповіли правоохоронцям, що конфлікт спалахнув, коли один із хлопців, який повертався зі святкування з нагоди отримання водійського посвідчення, вирвав у чоловіка повідець. Почалося з’ясовування стосунків. Чоловік, захищаючи пса, спершу відштовхнув хлопця, а тоді ударив його в обличчя, від чого той упав», – розповіла Власенко.

З’ясувалося, що загиблий був учителем зарубіжної літератури рівненського навчально-виховного комплексу № 12. Його звали Яків Чорнай. Чоловікові було 46 років.

Підозрюваний у вбивстві втік із місця події, проте ще до ранку неділі правоохоронці відшукали й затримали його. Ним виявився 18-річний студент першого курсу інституту економіки та менеджменту Національного університету водного господарства та природокористування Матвій Стеренчук. За словами Марини Власенко, дробовик, з якого було