Правила для вигнанців - Марта Веллс
Я зайшов у коридор, який вів від портового управління до головної житлової секції, і по якому мали би ходити люди, якби вони жили тут. Я йшов у напівтемряві, поки не знайшов порожній кубик, приготований до чогось, що ніколи не встановлювалося, і присів всередину нього. Зараз я міг стежити за камерами, не турбуючись про те, що хто-небудь з чергуючого персоналу станції помітить мене. Я перехопив контроль над безпілотником зі сканером зброї, і тепер він передавав інформацію на мою стрічку. Він виконував патрулювання біля офісу ПА, і я скористався ним, щоб отримати кращі відео та аудіо, ніж від статичної камери безпеки.
Вілкен і Герт розмовляли з двома новими людьми. Поруч них стояв людиноподібний бот. Я ніколи не зустрічав їх особисто, лише у розважальних стрічках. Вони не популярні на території корпорації, тому що у них обмежені можливості, як і у ботів, які відповідають певним завданням - вони не можуть вийти за рамки інструкцій, і навіть за наявності доступного каналу їхня здатність обробляти та аналізувати дані невисока. На відміну від конструктів, вони не мають клонованої людської тканини, тому їх можна вважати голим металевим каркасом - ботом, який може піднімати доволі важкі речі, за винятком таких, які може підняти бот-самоскид або будь-який інший вид вантажопідйомника.
У деяких розважальних ЗМІ, які я бачив, вони використовувалися для зображення злих шахраїв-SecUnits, які загрожували головним героям. Не те, щоб мене це дратувало чи щось подібне. Це було насправді навіть добре, тому що тоді люди, які ніколи не працювали з SecUnits, очікували, що ми будемо виглядати як боти у формі людини, а не так, як ми виглядаємо насправді. Тому мене це зовсім не дратувало. Жодного біта.
Мене настільки роздратував спалах реклами, що довелося прискорити перегляд стрічки з камери безпілотника. Перша нова людина сказала: "Я Дона Абене". Вона жестом вказала на іншу жінку. "А це моя колега Хіруне та наш помічник Мікі". Потім вона завагалася. "Агентство з працевлаштування вже проінформувало вас?"
"Вони сказали, що це робота охоронців". Вілкен кинула погляд на бота, якого, очевидно, звали Мікі. Бот стояв з нахиленою головою і дивився великими глобусоподібними очима. Людині було незвично представляти бота, і це ще м’яко кажучи. Герт виглядав так, ніби намагався зберегти професійно порожній вираз обличчя. Вілкен продовжила: "Ви збираєтесь спуститися на тераформуючий об'єкт з метою формування первинної оцінки, і згідно вашого контракту з GoodNightLander Independent потрібна група безпеки".
Абене кивнула. "Я сподівалася, що її не знадобиться. Але компанія, яка покинула об’єкт, не підтримувала супутниковий моніторинг, і ніхто не був всередині з моменту її від’їзду. Ми припускаємо, що об'єкт безлюдний, але не маємо ніякої можливості переконатися в цьому".
"Агент сказав нам, що це лише потенційна проблема", - сказав Герт. "Платформа тераформування перешкоджає будь-якому скануванню всередині?"
Хіруне відповіла: "Так. Ми знаємо, що вона стабільна, оскільки тягачі вже встановлені, але це все. Станція стежила за об’єктом, але не посилала патрульних суден".
Вона мала на увазі, що існувала ймовірність того, що на об'єкт могли проникнути рейдери. Якщо рейдери там були, то це були непофесіонали, тому що професіонали не проігнорували би станцію вгорі над ними. Крім того, рейдери, як правило, б'ють і втікають, а не залишаються жити на зруйнованій платформі терраформінгу.
Насправді, з моїм досвідом роботи в сфері безпеки, будь-хто, хто міг поселитися і жити на такому об'єкті, хвилював мене набагато більше, ніж рейдери.
Герт і Вілкен переглянулися. Можливо, їм прийшла в голову та сама думка. Вілкен запитала: "Чи існує ймовірність того, що в приміщеннях були залишені активні організми, коли об'єкт покинули?"
"Біологічні матриці були запечатані і, ймовірно, знищені до того, як персонал евакуювали, - сказала Хіруне. Вона зробила жест, ніби відштовхнула щось. - Навіть якби вони цього не зробили, дуже мало шансів, що вони можуть створити небезпечне повітряне забруднення".
Вираз лиця Вілкен залишався професійно прохолодним, але вона наполягала: "Я маю на увазі щось більше, ніж бактерії. Чи є там організми достатньо великі, щоб становити фізичну небезпеку?"
Так, навіть я знав про тераформування більше, ніж ці двоє.
На обличчі Хіруне тепер був пустий, з прикушеною губою, вираз, який я асоціював з людьми, які намагаються не показувати своїх почуттів, особливо тоді, коли хтось ненавмисне сказав щось особливо веселе. (Ось чому мені було важко відмовитися від обладунків; приховувати міміку деколи важко навіть людям.)
Очі Дони Абене звузилися, але вона зробила ситуацію більш схожою на те, ніби вона з Вілкен обмінюються жартами. "Матриця не буде працювати з будь-якими організмами, більшими за бактерії. І насправді не було жодних причин брати якісь більші організми з поверхні планети на об'єкт. Звичайно, ми не знаємо, що вони цього не робили. Тому варто бути обережним".
Вілкен, здається, погодилася з нею, або принаймні більше не задавала питань. Це мало деякий сенс. Завдання консультанта з безпеки - скептично ставитися до запевнень своїх клієнтів, що все в порядку. (Клієнти SecUnit'ів, принаймні, запевняли один одного, що все добре, поки ви дивились на стіну і чекали, коли все піде жахливо.)
Абене та Хіруне повели прибулих консультантів з питань безпеки до адміністрації порту, де вони проживали з рештою людей, які чергували на станції. Тепер вони говорили про повний інструктаж, підготовку команди та час відправлення через шістнадцять годин. Мікі, бот у формі людини, йшов слідом, а потім зупинився. Він обернувся і подивився на дрона, який слідкував за ними. Його голова нахилилася, і я міг сказати, що він фокусується на камері.
Я відпустив дрон, і його пам’ять про тимчасове заволодіння ним згасла. Він надіслав системі ПА плутаний запит на переорієнтацію, а потім повернувся до свого маршруту патрулювання.
Мікі не рухався, все ще дивлячись у темряву непрозорою поверхнею своїх очей. Канал був чмстим, він не міг знати, що я тут.
Тоді Мікі надіслав безпілотний пінг. Просто дзвінок у темряву, щоб перевірити, чи є там хтось, хто хоче відповісти.
Я перевірив себе на витік сигналів, підняв рівень захисту і нагадав собі бути обережним. Те, що станція мовчала, не означало, що її ніхто не сканує. Експедиція з географічної інспекції вміла працювати з системним обладнанням, яке вони привезли з собою, але хтось із
