Українська література » Фантастика » Аргонавти Всесвіту - Володимир Миколайович Владко

Аргонавти Всесвіту - Володимир Миколайович Владко

Читаємо онлайн Аргонавти Всесвіту - Володимир Миколайович Владко
зливу? Така прогулянка не дасть потрібних нам наслідків.

— Та ж злива вже вщухла, Миколо Петровичу, — упиралася Галя, якій таки й справді дуже хотілося вийти якнайшвидше.

— Навіть тоді, коли вона зовсім вщухне, коли зійде вся цілком вода з міжгір’я, і тоді треба буде спочатку придивитися. Адже ми ще не знаємо й приблизно, яка тривалість дня на Венері. Чи ви бажаєте вирушити в подорож, так би мовити, проти ночі, прямо на побачення з нашим нічним відвідувачем?

Певна річ, Микола Петрович мав рацію. І дощ ще не припинився, і вода ще сходитиме довго, і, можливо, вже наближається вечір, таємнича ніч Венери з її неприродним для людей Землі фіолетуватим присмерком. Ніч Венери з блукаючими серед примхливих жовтогарячих і червоних рослин дивними і страшними потворними тваринами… брр, і згадувати про них неприємно!

Галя Рижко мовчки зітхнула. Доводиться чекати!




РОЗДІЛ ТРЕТІЙ,

який описує подорож Вадима Сокола, Галі Рижко і Ван Луна по нетрях Венери, знайомство мандрівників з химерним рослинним світом планети і закінчується тривожними сигналами, які подає академік Риндін, що залишався в астроплані.


— Астроплан застряв кормовою частиною!

— Стабілізатори цілі й непошкоджені!

— У правого сопла пом’ятий край!

— З правого ж таки боку в корпусі кілька вм’ятин!

Галя Рижко виголошувала ці уривчасті фрази, кожного разу повертаючи перед тим маленький вимикач на грудях скафандра. Цим вона включала переносну радіоустановку, прикріплену ременями в неї на спині. Радіохвилі несли її повідомлення до міжпланетного корабля, де до них уважно прислухався Микола Петрович. Він відзначав на схемі астроплана, що лежала перед ним, ті пошкодження, про які сповіщала йому Галя.

Звичайно, можна було б і не вдаватися до переносної радіоустановки, бо на такій маленькій відстані досить було б і постійного передавача, вмонтованого в скафандрі. Але мандрівники мали на увазі після огляду астроплана зробити вилазку за міжгір’я. А звідти доповідати Риндіну можна було вже тільки за допомогою значно потужнішої переносної радіоустановки, бо передавач скафандра не перекрив би велику відстань.

Огляд астроплана не приносив нічого втішного. Міжпланетний корабель, упавши на поверхню Венери, котився, очевидно, вниз, у міжгір’я, — про це свідчили глибокі вм’ятини в його металічному корпусі. Добре ще, хоч обійшлося без пробоїн і серйозних пошкоджень. Але годі було й думати про легке визволення міжпланетного корабля із скель, які оточували його.

Повернення на Землю ставало складною, трудною проблемою. Розв’язати її, мабуть, буде значно важче, ніж навіть відшукати на Венері мету їх прильоту — ультразолото.

Троє людей у скафандрах пильно оглядали астроплан і вивчали його стан між скелями. Вірніше сказати, оглядало двоє, Сокіл і Галя Рижко, бо Ван Лун весь час роздивлявся навколо, промацуючи своїми зіркими примруженими очима місцевість: адже зараз під його охороною перебувало вже двоє товаришів. Обидва вони, і Галя, і Вадим, були, за вимогою Ван Луна, озброєні скорострільними електричними пістолетами. Але якщо на Галю ще можна було в якійсь мірі покластися як на стрільця, то думка про Вадима примушувала Ван Луна тільки оглядатися пильніше.

Ще перед виходом з корабля Ван Лун розповів товаришам про зустріч з летючими хижими комахами і павуком. Згадав він і про живий потік з різноманітних комах. Тепер Галя і Вадим мали можливість самі переконатися, що поверхня Венери густо заселена комахами найдивовижніших типів і видів. Вони аж кишіли, роїлися буквально всюди.

— А може, в нашому міжгір’ї існують якісь особливі умови? — висловив догадку Сокіл. — Раптом виявиться, що це — чомусь улюблена ними ділянка? Адже ж інакше трудно пояснити таку кількість комах в одному місці.

Ван Лун знизав плечима і нічого не відповів. Йому таке припущення здавалося сумнівним. Втім, мабуть, усе поступово з’ясується. А поки що — треба бути обачливими. В усякому разі, досвід нічної пригоди і денних зустрічей Ван Луна з комахами під час першої вилазки з Риндіним не минув дарма. Перед тим як вирушити далі за межі скелястого міжгір’я, Галя Рижко за пропозицією Ван Луна повернулася до астроплана і взяла з собою також скорострільну гвинтівку в додаток до її пістолета. Попри всю повагу до новітніх зразків зброї, Ван Лун все ж таки покладався більше на випробувану автоматичну тридцятизарядну гвинтівку тульської роботи.

Обережний Микола Петрович вирішив був спочатку, що мандрівники для першого разу мусять обмежитися тільки оглядом астроплана. Але потім він зважив на прохання Сокола, який палко доводив, що після зливи слід, не відкладаючи, вивчити намиви, створені водоспадами, і породи схилів міжгір’я, що оголилися під потоками води. © http://kompas.co.ua

— Гаразд, ідіть, — погодився академік і додав: — Але пам’ятайте, що радіопередавач астроплана під час падіння пошкодився, і ми його ще не полагодили. Значить, я буду вас тільки чути, бо ж Галя бере переносну радіоустановку, а відповідати вам нічого не зможу. І умовимося так: якщо потрібне буде ваше термінове повернення, — я подам вам сигнал двома маленькими вибухами з ракетного двигуна. Сподіваюся, що цього робити не доведеться, але на всяк випадок — пам’ятайте: почувши звуки вибухів, негайно повертайтеся! А тепер вирушайте. Бажаю успіху!

Тільки відійшовши од астроплана і скель, серед яких він лежав, тільки ступивши на вогкі ще від дощу схили міжгір’я, мандрівники на мить спинилися, вражені дивовижним пейзажем. Спинився навіть Ван Лун, який уже був знайомий з ландшафтом Венери. Ні, під час першої його вилазки з Риндіним картина була далеко не такою!

Злива освіжила, оновила рослинність — і вона сяяла тепер соковитими різноманітними барвами. Очі мандрівників, звиклі до сутіні, що панувала в каюті корабля, до тьмяного сіруватого кольору всього, що було з ними в

Відгуки про книгу Аргонавти Всесвіту - Володимир Миколайович Владко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: