Повернути себе. Том 2 - Олександр Шаравар

Глава 12

       Дорога до місця зустрічі зайняла зовсім небагато часу. Відверто кажучи, Фіск почувався дуже незахищеним під час польоту на вантажному флаєрі. Вони не ховалися від зіургів, не намагалися хоч якось сховатися і не допустити зіткнення, вони, навпаки, прагнули зустрітися з ними.

        Було почуття, ніби вони голі знаходяться серед великої кількості розумних. Особливо це враження посилювало те, що із захисту вони мали лише скафандри.

         Декс пропонував змінити їх на звичайні, на зразок тих, які носив Авус, але тут вже проти був Фіск, та й Мізіда стала на бік хлопця, якщо сам Декс може і виживе при зіткненні навіть з королевою архів без захисту, то ось про Фіска сказати те саме було не можна.

         Вирушати ж самотужки було дуже безглуздо, так що в результаті сполот визнав, що ну її цю достовірність краще бути добре захищеним на той випадок, якщо все піде не за планом. А таке може статися.

        —  Залізяка, починай маскуватися, я прикрию псі-маскуванням, - віддав наказ Декс, - До зустрічі ще дві години, ми встигнемо підготуватися, Фіск, займися установкою зеніток на пагорбах, твоє завдання - встановити їх в ямах і прикрити тонким шаром твердої землі, поверх установи детонатори, щоб вони зруйнували кірку землі в потрібний момент.

        — Розкомандувався тут, мішок із кістками,— почав бурчати Залізяка, але виданий йому наказ став виконувати. Взагалі, тут, з ними, був не сам Залізяка, а тимчасова його копія, що зберігалася одразу на всіх дроїдах. Сам же Залізяка залишився зі своєю пані і залишати її одну у повному потенційному ворогу місті він не захотів.

          —  Зроблю, - сказав Фіск і, вистрибнувши з флаєра, підійшов до його кузова, звідки за допомогою телекінезу дістав десяток зенітних установок.

          Сам хлопець не дуже хотів зустрічатися з зіургами, але з'ясувати те, як масово відбувається створення "фабрик смерті", треба було, відверто кажучи, самому Фіску здебільшого було начхати на них, ні, будь він тим самим Фіском, що до початку вторгнення , то він би напевно намагався щосили.

          Але минуле життя Ле Хі прищепило йому цинічність, так, смерті - це погано, але врешті-решт зіурги покинуть планету. Він ще з періоду життя на Землі пам'ятав фразу, “Смерть однієї людини – це горе, ста – трагедія, а смерть мільйонів – це лише рядки статистики”.

           Так воно і є, психіка людей так і працює. Спочатку, коли він побачив, що творили на складі, він був готовий рвати і метати. Але через деякий час, обміркувавши все на холодну голову, він визнавав, що це просто ще один момент війни і нічого з цим не зробити.

        Фіск навіть подумав, що він погана людина, раз так думає. Але йому було на це начхати. Головне, щоби все добре було з його близькими, а близьких у нього в цьому житті було небагато. Ті, за яких він би і життя своє віддав, лише одна людина, але Декс майже наблизився до такої категорії людей і Фіск вирішив допомогти йому.

             Зенітки, якими з ними поділилася Мізіда із запасів Дагсбурга, були  не новими. Вони вже не раз працювали під час початку вторгнення зіургів, деякі взагалі були вже відновленими.

               Але працювали вони на добре, звичайно, нормальний космічний корабель вони не зіб'ють, тому що потужності не вистачить пробити захист, але звичайні глайдери і малі носії зіургів цілком.

            Залізши на ближній пагорб, Фіск оглянув округу. Вони перебували у досить мальовничому місці. Навколо, куди можна було кинути погляд, не було жодного сліду, що на планеті проходять бойові дії.

            Навіть більше, ознак життєдіяльності людини також не було видно. Але це не дивно, зараз вони знаходилися на території національного природного заповідника.

          Згідно з даними мережі, цей заповідник використовували місцеві екологи для вивчення, як впливає життєдіяльність людей на місцеві види тварин. Всього за сорок кілометрів на північ від цієї точки знаходився найбільший сміттєвий полігон, на який звозили все сміття, яке не зазнавало швидкої переробки.

          Спочатку це було тимчасово, але, як завжди, все тимчасове стає постійним, ось уже більше сотні років і звозили на полігон сміття. Основним завданням парку було зрозуміти, як полігон впливає на життя звичайних тварин.

         Зробивши кілька глибоких вдихів чистого повітря з відкритим шоломом скафандра, Фіск приступив до роботи. Загерметизувавши скафандр, він випарував близько трьох кубічних метрів землі, після чого в ямі, що вийшла, розташував зенітний комплекс.

        Слідом за допомогою телекінезу і землі в рідкій формі він зробив купол над комплексом і вже його перетворив на тверду землю. Зверху  треба було встановити малопотужний детонатор для руйнування купола і можна було приступати до наступного встановлення зенітки.

          Вся робота зайняла у хлопця понад півтори години. До того моменту, коли він повернувся назад до вантажного флаєра, Декс із Залізякою також закінчили роботу. Залишалось тільки дочекалися тих, заради яких вони і прибули на зустріч.

          Були побоювання, що зіурги дізналися про подію в місті, але коли на горизонті з'явився малий носій зіургів із двома глайдерами супроводу, стало зрозуміло, що хвилювання з цього приводу були зайвими. Вони летять, Фіск злегка передчуваюче посміхнувся, один малий носій і два глайдери. Це були не ті сили, які могли б завдати серйозної шкоди для них.

          — Готуємось, я виходжу назустріч. Фіск, твоє завдання – спробувати перехопити контроль над глайдерами. - сказав Декс, - Ідеально, щоб ми повністю уникнули пострілів.

           —  Зрозумів, - сказав хлопець і перевернув амулет з раксанітом так, щоб він торкався його шкіри. Майже відразу він відчув, як кількість доступної йому енергії почала збільшуватися. Легке почуття ейфорії досить швидко минуло, і хлопець сконцентрувався на подальшому захисті.