Повернути себе. Том 2 - Олександр Шаравар

Глава 2

   — Чорт мене смикнув попросити про Тритаун, — лаявся Фіск, стрибаючи у відчинені двері парадного з-під вогню відразу п'ятірки зуїргів, причому не простих піхотинців, ці тварюки відрізнялися тим, що були білого кольору і діяли куди розумніше своїх побратимів.

             Довго сидіти в укритті було не можна, тому що ці тварюки діяли цілком розумно і могли обійти залізти на поверх вище по стіні й потім затиснути хлопця з двох боків, а тому Фіск відразу ж після переведення дихання знову стрибнув у провулок, по якому до нього наближалися зіурги.

             Один із зіургів, як і передбачав Фіск, намагався залізти по стіні на другий поверх будівлі. Але, помітивши знову  Фіска, стрибнув назад на землю. У цей момент по ньому пройшло з плазмометів звідкись зверху, проте обидві плазмові кулі були зупинені псі-щитом. Як і постріли бронебійними голками із гвинтівки.

           Захист у них, на відміну від звичайних зіургів, також був дуже гарний. Єдине, що спало на думку Фіску - вступити в ближній бій. Повністю поклавшись на свою інтуїцію, Фіск побіг до зіургів, він буквально відчував за мить, куди потраплять тварюки з променеметів і примудрявся уникнути влучення.

            А далі, використовуючи плазмовий різак, стрибнути на найбільшого зіурга і одним помахом відрубати йому голову. Поки інші тварюки не встигли повністю розвернутися до Фіска, дістати плазмову гранату і, поставивши час підриву на секунду, стрибнути з пси-посиленням ніг убік.   Приземлення вийшло не найвдаліше, погасити інерцію вдалося лише завдяки перекиду, внаслідок чого Фіск досить сильно вдарився плечем, але, попри те, що тварини здохли під час вибуху плазмової гранати, небезпека на цьому не завершилися.

         Щойно Фіск піднявся на ноги після приземлення, як йому знову довелося стрибати убік, бо заревіло почуття небезпеки. А Фіск вже звик довіряти своїм почуттям і сьогодні вони знову допомогли врятувати свого власника. На тому місці, де він мав опинитися, шар пластобетону сантиметрів на сорок просто перетворився на якусь кислоту. Відразу після стрибка Фіск зміг за пару кроків сховатися за контейнером для сміття і вже звідти оцінити вихід з провулка, що веде в глухий кут, звідки він і прибіг щойно.

           Легке мерехтіння повітря та неправильність відчуття простору підказали, де знаходиться супротивник. Сам Фіск ще не зустрічався особисто з невидимими тварюками, але про їхнє існування його попередили. Зосередившись на тій області простору, яка мерехтіла, Ебенезер побажав випарувати кілька десятків кубічних сантиметрів приблизно у центрі мерехтіння.

         Майже відразу пролунало клекотіння, і через кілька миттєвостей на пластобетон полилася фіолетово-зелена кров арха, а слідом з невидимості з'явився і сам арх, точніше, мімік.  Хоч із цим виродком вдалося розібратися відносно просто, а то ті самі білі зіурги не піддавалися псіоніці. Точніше, піддавалися, але в десятки, якщо не в сотні разів слабіше.  Фіск уже звик, що тварюки нічого не могли зробити з його здатністю, але ці явно були стійкі та саме через це хлопець ледь не поплатився з життям. І адже про них ніхто не знав раніше, треба буде обов'язково повідомити інформацію про новий вид тварюк, що з'явився.

           Після знищення міміка у Фіска з'явилося трохи часу прийти до тями й обдумати те, що сталося з ним. Він вискочив уперед, щоб у межах прямої видимості знищити зіургів, але не вийшло, натомість він потрапив під вогонь з напрочуд потужних променеметів, що зірвали щит на скафандрі та розплавили всю передню броню на ньому. Пощастило, що Пашу зміг його прикрити, і Фіск встиг залишити нерухомий скафандр до того, як до нього дістануться тварюки. А вже далі Фіск розібрався з ними за допомогою плазмового різака та гранати.

           —  Пашу, ти цілий? - спитав Фіск у свого товариша. - Не бачу тебе на карті.

           —  Майже, отримав на горіхи від трьох міміків на даху, - сказав Терн, - Розплавився від кислоти передавач, зараз перемикну позиціювання на нейромережу.

           —  Зустріньмось в четвертому квадранті, - запропонував Фіск.

            —  Буду за три хвилини, дивись не попадись, прикрити не зможу, - сказав Терн. У цей час на карті знову з'явився його сигнал, тільки це вже йшов сигнал з нейромережі, а не з передавача скафандра. Фіск же і  взагалі втратив скафандр.

             —  Я буду трохи раніше та озирнуся по сторонам, - відповів Фіск і, зосередившись на вулиці, якою йому треба буде пройти, намагався відчути, чи є там невидимки чи ні.

             —  Давай, - відповів Терн і відключився, з боку даху, на якому знаходився Пашу, почулося кілька пострілів і вереск умираючих тварин. На землю ж упали шматки плоті літаючих архів, рідкісні особини, але небезпечні. Вони могли своїми кігтями рвати броню на ботах, не кажучи вже про скафандри.

               Ебенезер, переконавшись, що його допомога Пашу не потрібна, направився і сам у четвертий квадрант сімнадцятого сектора. Сектора, який був під їхньою відповідальністю, і який вони повинні були зачистити перед прибуттям Декса разом із формером.  Загалом, сьогоднішня операція була спланована саме завдяки проханню Фіска. Попри те, що хлопець жив у дитячому будинку, Трітаун встиг йому стати рідним містом. Ось і попросив хлопець у Декса, щоб другим містом, яке вони очистять, був саме Трітаун.

           Початкова розвідка показала, що люди ще жили в місті, причому їх було явно не менше тисяч п'ятсот, але й тварюк було дуже багато, особливо у спальних районах міста. В одному з таких районів сканери безпілотників зафіксували підвищений радіоактивний рівень, а на зображенні був тридцятиметровий кратер і руйнування в радіусі пари сотень метрів.

           Те, що це були сліди вибуху тактичного ядерного заряду, розуміли всі. З огляду на те, що їх застосовували для знищення інкубаторів інцепторону, ніхто не шкодував про те, що сталося. Ближче до географічного центру міста сигнал від безпілотників став  слабшати. Після втрати двох із шести безпілотників їх відкликали назад. А ось десантникам доведеться провести свою розвідувальну та підготовчу місію.