Версола. Книга 1. Колоніст - Сергій Залевський

бон у будь-якому збройовому магазині, боєприпасів до них ще на три шматки — мисливці затарилися серйозно і надовго. Дві прості снайперські рушниці по дві двісті за штуку, ще одна енергетична, яку Волш оцінив, як непогану — хоч у хлопця і була вивчена база по ручній зброї, але стріляти з такого не доводилося поки що, тому довірився партнерові — три шматки в селищі, по любому. Усе інше було вирішено залишити собі: припаси, супутній інструмент, спецодяг для оброблення туш — продавати таке можна довго і у збиток собі, а в господарстві згодиться. Порадувала партнерів абсолютно ціла і неушкоджена стріла підйомника: існувала висока вірогідність того, що і камера і сам підйомник і лебідка повністю працездатні — для перевірки вимагалося лише запустити двигун всюдихода. Година на скидання налаштувань пройшла швидко, і незабаром Віктор обережно встановив кубик кристала назад у своє гніздо і став підключати все знову. Ретельно все закріпивши і перевіривши, переконався, що кубик знову починає світитися усередині і закрив верхню захисну кришку, застелив назад гумове покриття підлоги і притиснув великий палець до сенсора. Цього разу панелька спалахнула і пару секунд не гаснула — відбувалося зчитування малюнка шкіри на пальці, а далі все пішло вже веселіше і швидше: створення нових облікових записів для нього і для Волша, запуск двигуна і тест систем. Кристал оцінив час тесту в двадцять хвилин, весь цей час розумна штучка щось запускала і зупиняла, під ногами щось гуділо і вібрувало, мимоволі спрацював підйомник і так далі — деякий час машина жила своїм життям.

— За інформацією розумника причіп завантажений на 25 %, щось є в двох холодильних шафах, але я думаю, що там вже все гниє давно — нас чекає огидна робота по очищенню причепа. Палива майже 2/3 баки, води в резервуарі майже ¾ — економні були хлопці, нехай земля їм буде пухом.

— Так, нехай буде…. пішли робити порядки, партнер.

Трьома годинами пізніше два всюдиходи зупинилися в парі кілометрів далі за те місце, де викинули вміст причепа, що загнив — хоч там було і трохи, але страхітливий сморід гниючого м'яса постійно доводив людей до блювотних позивів. Тому, як тільки вдалося все зсередини викинути, пара мисливців відразу поміняла місце, вирішивши відмити причіп де-небудь чимдалі від «ароматної» купи лайна, на яке перетворився його вміст. Потім знову поміняли стоянку, щоб поїхати і звідти чимдалі — наближалася ніч, і слід було затихнути і чекати світанку, оскільки ця місцевість була вже не умовно «безпечною» зоною, а тому повторювати свій минулий сумний досвід мандрівники не вирішилися. Ночували в трофейній машині — фургон був в кращому стані, ніж всюдихід Волша.

Наступного дня зайнялися пошуками здобичі: тут у них були два варіанти — або максимально наблизитися до якого-небудь стада травоїдних, або знайти діючий оазис і очікувати клієнтів там. Місцевість оглядали камерою на гідропідйомнику: якість оптики дозволяла оглядати круг місцевості діаметром до дванадцяти кілометрів — Віктор запропонував поглибитися ще трохи в савану, де було більше шансів наштовхнутися на здобич. Оазису не знайшли, але біля одного гаю виявили невелике стадо плямистих травоїдних з невеликими ріжками і брудно-жовтою шкурою, де і влаштувалися. До тварин змогли підійти на «дитячу» для снайперки відстань — двісті метрів, а потім Волш з біноклем поліз на дерево, щоб розглянути стадо з нової точки. В принципі, його партнер у всюдиході робив теж саме за допомогою камери на стрілі, але Волш пояснив своє бажання звичкою і бажанням розглянути все своїми очима, а не через камеру. Потягнулися тягучі години очікування: землянин витягнув на дах стілець і став зображувати з себе безглузде двоноге м'ясо, в той час, як його партнер сидів внизу і дивився на світ очима оптики. Переговорювалися через подібність рації — щоб не займати руку, у кожного на шиї був ларингофон і один навушник — Віктора цікавили різні питання.

— Слухай, Волш — а як тут з любителями чужого добра, у тебе були проблеми? Я маю на увазі, що, судячи з основного контингенту, тут в основному ті, хто відпрацьовує борг або покарання — для таких типів самотній мисливець цілком собі легка здобич.

— Така небезпека завжди є — підтвердив побоювання хлопця мисливець — особливо у ближній до селищ зоні, ти адже в курсі місцевих законів, якщо вивчав правовий пакет баз. Так от, там найлегше напоротися на таких людей — охорона селища може втрутитися тільки в парі кілометрів від нього, а трохи далі — і вже не полізе, перевірено. У них контракти на охорону периметра, на решту наплювати. Я потрапляв в таку ситуацію двічі — один раз повертався з полювання з напарником — довелося половину віддати, інакше б прибили — такі хлопці їздять бригадами, у одинака немає шансів відбитися.

— Дивно, виходячи з того, що ти говориш, могли б все забрати, докінчити вас двох, і це б зійшло їм з рук.

— Ну, не знаю, таких, повністю відморожених не зустрічав, та і до того ж мисливці тут намагаються допомагати один одному, а таких людей швидко б вичислили і точно також пристрелили б спільно — зібрали б рейд, наздогнали і убили — тут без варіантів. Тому беруть частину здобичі і відпускають. А ось другий раз це було у складі групи — у нас були чотири всюдиходи, а їх тільки шість машин. Ми тоді просто відбилися — тут адже фортуна може обернутися різними сторонами, і невідомо, хто краще відстріляється. Говорять, що в глибині савани ховаються цілі банди, але я щось сумніваюся в такому: багато людей, потрібно багато води, провізії, боєзапас той же — а місцевість-то небезпечна, ті ж хижаки вночі можуть зжерти половину за раз, а наступного дня повернутися і повторити успіх — маловірогідна теорія. Навіть якщо табір розбити біля оазису, гм, все одно не повірю.

— Але ж рельєф і характер місцевості не скрізь однаковий — заперечив землянин — навіть по картах, які у нас є, і те видно, що характер територій міняється і десь є ліси і гори, річки, моря — адже волога звідкись повинна з'являтися?