Серце Всесвіту - Олександр Павлович Бердник

— Сі? — чи то запитав, чи то ствердив Рі-о.

— Він, — тихо відповів Ро-а.

Рі-о схилився до підніжжя каменя, торкнувся чолом. Те ж саме зробив і вождь.

— Під цим каменем його прах, — сказав Ро-а. — Мої діди поховали його. А скульптуру вирізьбила моя донька, Мі-а. Але нам пора, сей Рі-о…

Вождь зупинився перед глухою стіною, почав голосно говорити якісь незрозумілі слова Рі-о розібрав серед них кілька забутих термінів. Це, напевне, був пароль, залишений предкам Ро-а великим Сі.

Справді, незрозумілі для вождя слова були ключем, що відкривав сховище Іг-ри. Стіни здригнулися, безшумно розсунулися на боки. Ніжне зеленкувате проміння полилося з високого, сферичного підземелля.

Рі-о кинувся вперед. Він захоплено зупинявся перед рядами лі-а, торкався їх руками, гладив прозорі деталі, які були зовсім новісінькі, ніби залишені кілька днів тому. Учений з вдячністю подумав про Сі, про його геніальну передбачливість. Тут були і універсальні лі-а, які могли конструювати і будувати будь-які інші апарати, і досконалі ро-да для передачі вібрацій поля думки на відстань та для інших психічних впливів і навіть портативні пристрої Бьо для використання ефектів багатомірності простору.

— Ти задоволений, сей Рі-о? — суворо запитав вождь.

— Я навіть не сподівався побачити таку могутність! — щиро відповів Рі-о.

— Тоді я щасливий. Духи предків моїх спокійно спочинуть. Заповіт Сі почав жити…

— Та-іна не забуде тебе, Ро-а!

— Мені про це байдуже, — сказав старий вождь. Його обличчя набрало гордовитого, величного вигляду. — Я хочу вмерти, знаючи, що Та-іна воскресне…

— Тут заховані страшні сили, Ро-а. Навіть Виші Сфери не мають нічого подібного. Вони виродилися і багато чого забули за тисячі спіралей занепаду…

— Хай щастить нам, сей Рі-о. Одне лише смутить мене: ніхто з Тайя материка Арс не знає таємниці оцих лі-а. Де ти візьмеш помічників? Чи будеш готувати їх з жителів Ма-ото?

— Славетний Ро-а, — засміявся Рі-о. — Ці лі-а не потребують багато рук Вони діють самостійно, треба лише дати їм ціль і план. У мене є один помічник. Ще доведеться полетіти таємно назад і захопити кількох вірних Тайя, які допоможуть мені. А тепер скажи мені, вождь, чи навколо Ма-ото є пустельні великі острови. Будівництво ми почнемо якнайдалі від Ма-ото, бо це небезпечно для Тайя…

— Я зроблю все, що ти захочеш, — твердо сказав Ро-а.

— Тоді прямуймо нагору. Не будемо чекати. Пора звільнити Іг-ру…

— Пора звільняти Іг-ру, — ніби луна, повторив старий вождь.

Острівець був маленьким, ледве помітним серед бушуючої стихії. Океанські хвилі, здіймаючись на десятки бао вгору, інколи майже повністю покривали його. Лише скеляста вершина переможно стриміла в повітрі, заявляючи право на своє існування.

Сюди Нур спрямував свій дра. Опустившись на острів, він виплив назовні. Вологі бризки неприємною млою оповили його. Він тісніше закутався в теплий л-ла, нетерпляче поглядаючи на хронометр, безупинно озирався, ніби щось виглядав між сірих потоків хмар. Час тягнувся повільно, нестерпно повільно. А в душі Нура бушував хаос, такий же, як і в природі.

Зненацька молодого вченого охопив страх. Він зажеврів, ніби камінь дья, потім спалахнув палючим вогнем, захопив усю психіку. Де він? Для чого? Невже це можливо — зрадити Учителя?

Нур кинувся назад, до дра, що, колихаючись в потоках повітря, плавав над скелею. Забравшись досередини, він сів на м’який ца перед пультом. Тут було тихо, звуки урагану залишилися поза міцними стінами дра. І тоді раптовий спалах почуття почав затихати в душі Нура. Хто сказав — зрадити? Що це за слово? Рі-о виступив проти заведеного порядку, він протиставив себе цілому світові. Йти з ним? Ділити пополам небезпеку і сумнівний успіх? Ради чого? Щоб дати мільйонам нікчемних Тайя нове життя? А може, вони не захочуть його? Може, спокій і теплі житла, щоденна їжа і веселі розваги дорожчі їм від туманного прогресу…

Геть сумніви! В силі і сміливості — основа буття! Нур піде саме цим шляхом.

Дякувати долі — вона послала йому короткий і славний шлях. Він тепер не буде десятки спіралей нидіти, як раб, над принизливою працею. Він одразу перейде у Вищі Сфери. Вищі Сфери! Храм Космічної Насолоди!

Згадавши розповідь Рі-о, Нур презирливо засміявся. Учитель відмовився від фізичної насолоди, від насолоди, в якій сконденсовані пристрасті мільйонів спіралей! Що є вище над це? Голе знання? Химерні фізичні абстракції? Все в світі побудоване на реальних почуттях і співвідношеннях. І хто йде супроти цього — той божевільний і маніяк…

Нур знову виплив назовні, з острахом поглянув на хронометр. Невже не прилетить? Не може бути. Він розуміє, що значить зникнення Рі-о.

Нур згадав, як він, пролітаючи над океаном, ввімкнув на пульті дра мережу універсального зв’язку. Хвилюючись, набрав шифр Великої Трійки. В полі За з’явилися очі Умта — ча Тайя-Богів. Він дивився на обличчя незнайомого Тайя і гнівно хмурився.

— Хто турбує Вищі Сфери? — могутньою хвилею прокотилось запитання в свідомості Нура.

Опанувавши страх, молодий вчений відповів:

— Я учень Рі-о…

В погляді Умта заблищали вогні. Нур зрозумів, що його хід був правильним.

— Де він? — вкрадливо і обережно запитав Умт, не знаючи, що хоче Нур.

— На екваторі.