Плавучий острiв - Жюль Верн

Правду кажучи, членів квартету можна було б звинуватити в обурливій невдячності до Калістуса Менбара, якби в їхніх серцях не ворушилось щире до нього почуття за те, що він заманив їх, нехай і по-зрадницькому, на Стандарт-Айленд. Та хіба так уже важливо, до яких засобів удався головний інспектор мистецтв, щоб обернути паризьких артистів на гостей Мільярд-Сіті, котрих радісно зустрічають, уклінно вшановують і щиро винагороджують! Себастьян Цорн все, ще ходить насуплений, та що ж робити — ніколи вкритий колючками їжак не перетвориться на пухнасту кішечку. Але Івернес, Пеншіна, навіть Фрасколен і не мріють про приємніше життя. Екскурсія по чарівних морях Тихого океану, де не знаєш ані небезпеки, ані утоми! Прекрасний здоровий клімат, майже завжди однаковий, завдяки вчасному переходу з одного району Тихого океану до іншого. Жодної участі в суперництві двох таборів вони не беруть; їх вважають за співучу душу плавучого острова, їх охоче приймають у родинах Танкердонів і Коверлі і в найвишуканішому товаристві обох частин міста, до них з пошаною ставиться губернатор і службовці мерії, комодор Сімкоо і працівники обсерваторії, полковник Стюарт і його підлеглі, вони знаходять собі друзів в обох портах, на заводах, серед службовців і робітників. Чи ж будуть наші парижани в таких обставинах шкодувати за тими часами, коли вони блукали від одного американського міста до другого, і хто, врешті, їм не позаздрив би?

Однак на обрії Стандарт-Айленду помітні чорні плями, які, доводиться це визнати, перетворюються мало-помалу на насичені електрикою хмари, що можуть невдовзі вибухнути грозами, бурями й ураганами. Суперництво між Танкер доном і Коверлі, яке що далі, то більш загострюється, викликає серйозне занепокоєння. їхні прибічники також ворогують між собою. Чи не призведе це врешті до сутички між двома партіями? Невже Мільярд-Сіті загрожують заворушення, заколоти, революція? Чи ж виявить адміністрація міста досить енергії, а губернатор Сайрус Бікерстаф — належної непохитності, щоб зберегти мир між цими Капулетті й Монтеккі[96] на плавучому острові? Невідомо. Всього можна чекати від суперників, самолюбству яких немає меж.

Після сцени, що відбулася під час переходу через екватор, два мільярдери стали одвертими ворогами. Кожного підтримують їхні друзі. Між двома частинами міста припинились будь-які зносини. Вгледівши один одного здалеку, люди ухиляються від зустрічі, а коли все ж таки зустрічаються, якими погрозливими жестами вони обмінюються, як люто зиркають спідлоба один на одного!

Рознеслися навіть чутки, ніби колишній чиказький комерсант і кілька його однодумців з лівої частини міста засновують торговельне підприємство, ніби вони домагаються в Компанії дозволу збудувати на острові великий завод і довозити туди сотні тисяч свиней, щоб забивати, солити і продавати їх на різних архіпелагах Тихого океану…

Легко собі уявити після цього, що особняк Танкердона і особняк Коверлі обернулися на дві порохівні. Досить одної-однісінької іскри, і вони вибухнуть, а з ними злетить у повітря і весь плавучий острів. Адже йдеться, зрештою, не про що інше, як про судно, що плаває понад глибокими проваллями океану…

До того ж представникам міської влади слід було б Менш покладатися на облудну безпеку і краще пильнувати капітана Сароля й малайців, яких так гостинно прийняли на острові після загину їхнього судна. Не можна сказати, щоб вони провадили якісь підозрілі розмови — ці люди зовсім не балакучі, тримаються осторонь, не вступають з остров’янами ні в які стосунки і втішаються тим безтурботним існуванням, про яке, без сумніву, шкодуватимуть на своїх диких Нових Гебрідах! Чи ж дають вони привід для якої підозри? І так і ні. В усякому разі уважніший спостерігач помітив би, що вони безперестанку шмигляють по острову, старанно вивчають Мільярд-Сіті, розташування вулиць і особняків, наче збираються складати точний план міста. їх можна зустріти і в парку, і за міською околицею, вони вчащають до обох портів, де стежать за рухом пароплавів, що прибувають і відпливають з гавані. Під час довгих прогулянок вони роблять розвідки на узбережжі, де вночі і вдень вартує митна охорона, відвідують батареї, розміщені в носовій і кормовій частинах острова. Та, зрештою, що тут незвичайного? Чи ж можуть ці малайці, позбавлені будь-якої роботи, краще використати свій вільний час, ніж оглядаючи острів, та чи є в цьому щось підозріле?

А тим часом плавучий острів під управлінням комодора Сімкоо прямує потихесеньку все далі й далі на південний захід. Івернес, що ніби весь переродився відтоді, як він став плавучим остров’янином, цілком поринув у насолоду цієї, чарівної подорожі. Те саме відчувають і Пеншіна, й Фрасколен; Які чудові години проводять вони в казино у вільний час між концертами, що відбуваються двічі на місяць, і виступами на музичних вечорах, за які мільярдяни сперечаються між собою, обіцяючи їм золоті гори. Щоранку з газет Мільярд-Сіті, до яких різні повідомлення надходять через підводні кабелі й пароплави регулярної служби, артисти дізнаються про свіжі новини; вони знають усе, що їх цікавить у житті Старого і Нового Світу, — з науки, політики, мистецтва, світської хроніки. Щодо політики, треба сказати, що англійська преса всіх напрямків продовжує протестувати проти існування мандрівного острова, який блукає по водах Тихого океану. Але на Стандарт-Айленді, як і в бухті Магдалини, на ці протести й докори не звертають жодної уваги.

Слід згадати, що, переглядаючи протягом кількох тижнів повідомлення закордонної інформації, Себастьян Цорн і його товариші пересвідчуються в тому, що американські газети зацікавились їхньою долею. Славетний Мандрівний квартет, який з захватом вітали скрізь у Сполучених Штатах, який так палко бажали почути ті, кому ще не судилось це щастя, не міг зникнути, не викликавши великого галасу. Квартет не прибув у Сан-Дієго в призначений день, в Сан-Дієго забили на сполох. Надійшли чутки, які потім підтвердились, що на узбережжі Долішньої Каліфорнії французьких музикантів було викрадено і тепер вони подорожують на плавучому острові. Оскільки вони самі не протестували проти того, що їх викрали, то з цього приводу між Федеральною республікою і Компанією Стандарт-Айленд не відбулось жодних дипломатичних переговорів.