Повернути себе. Том 2 - Олександр Шаравар
Глава 7
Біль був нестерпний, було відчуття, що кожна клітина організму болить. Скільки разів він втрачав свідомість від болю, Фіск навіть не намагався підрахувати, він лише сподівався, що його власна посилена регенерація та нейромережа зможуть впоратися з пошкодженнями організму, і незабаром він не втрачатиме свідомість від больових відчуттів.
Якби він був звичайною людиною, то вже гарантовано збожеволів би від болю. Трохи подумавши над цим, Фіск визнав, що якби він був звичайною людиною, він був би вже мертвий. Варто просто подивитися на показання нейромережі, що стверджує про двадцять шість внутрішніх кровотеч, з якими намагалися впоратися наніти, і ставало зрозуміло, що вижив він лише завдяки випадковості.
Не вийди відпочити він від брехливих морд у банкетному залі в парк, і вже був би мертвий. Перш ніж знепритомніти, Ебенезер все ж таки встиг зафіксувати в пам'яті те, звідки йшла ударна хвиля. До того моменту, як Фіск зможе рухатися, за розрахунками нейромережі, має пройти щонайменше годину. За цей час наніти разом з регенерацією закриють найнебезпечніші внутрішні ушкодження організму.
Незрозуміло було Фіску одне — чому у нього були такі сильні болючі відчуття. Згідно з показаннями тієї ж нейромережі, хоч травми й були дуже серйозні, але вони не повинні були привести до таких больових відчуттів, адже в нього дуже підвищений больовий поріг. Але біль був. На жаль, без обстеження в медичній капсулі з'ясувати причину таких сильних больових відчуттів хлопець не зможе, а тому Фіск вирішив відкласти це питання на потім.
Його куди більше цікавило інше питання. Що взагалі сталося? І якого х*** їх підірвали? Якщо міркувати логічно, цілком можливо, що метою теракту, а те, що це теракт, Фіск не сумнівався, були не Декс і Фіск, а місцева еліта. Не варто забувати, що з ними в одному залі знаходилася Мізіда Карстон — член сім'ї засновників, мало того, вона була непростою людиною, вона була виконавчим директором підрозділу "Нейромережі" Карстона.
Враховуючи, що в місті розташовувався склад з нейромережами більш ніж на двісті корпів, вибух уже не був чимось неймовірним. У Фіска відразу почали з'являтися думки, що той, хто захотів заволодіти нейромережами, вирішив позбутися тих, хто знав про їхню наявність взагалі. Ебенезер не вірив у те, що про склад знало багато людей. Швидше за все, на всю планету таких можна було перерахувати на пальцях однієї руки.
На думку хлопця, Декс і він потрапили під роздачу, просто опинившись не там, де треба. Але в цю теорію не вписувалося те, наскільки запрошували їх на цей бенкет. Надто вже Нейраду наполягав на тому, щоб вони були на заході, і окремо попросив не лякати місцеву богему бойовими скафандрами. Це було дуже підозріло.
Переглядаючи записи останніх десяти хвилин, зроблені за допомогою нейромережі просто за звичкою, яку йому прищепив Декс, Фіск зміг помітити дивність: за кілька хвилин до виходу із зали його покинули ще кілька людей.
Тоді він на це не звернув жодної уваги, але зараз йому тільки й лишалося, що намагатися розібратися в тому, що сталося. Ось і виходило, що три жінки залишили зал всього на пару хвилин раніше за нього.
І найдивніше було в тому, що вони були серед тих самих, про які говорив Декс. Парелія Нейраду – дружина голови міської ради. На думку Декса, вона була будь-ким, але точно не звичайною домогосподаркою, якою її вважав сам Нейраду.
Ірцис Ролія – власниця мережі салонів краси. Для бізнесу такого рівня не був потрібний майже непробивний захист свідомості, як у неї. Та і його встановлення буде коштувати разів у сто більше, ніж увесь її бізнес, і це якщо припустити, що аграфи погодилися встановити його звичайній людині.
Третьою ж жінкою, що залишила зал за пару хвилин до того, як його покинув сам Фіск, була і зовсім офіційно безробітна Нора Хамсворт, неофіційно вона була коханкою директора переробного заводу, але знову це не той рівень, для якого був потрібний такий ментальний захист.
До кінця загоєння найнебезпечніших внутрішніх ран Фіск визначився зі своїми подальшими діями, в першу чергу треба знайти Декса, а потім зв'язатися з загоном, який вже мав розпочати пошуки. А ось після цього слід перевірити долю цих трьох жінок, і якщо вони живі, то допитати їх із пристрастю.
В цілому, Фіску пощастило, що він був далеко від епіцентру, понад сто метрів, він знаходився в парку, де кількість будівель була мінімальна. Але навіть так Фіск був похований під уламками палацу.
За час очікування він зміг більш-менш оцінити перешкоду, що відокремлює його від зовнішнього світу. Це було лише кілька пластобетонних балок, армованих дюрасталлю. Йому пощастило, що три балки, що знаходяться над ним, під час падіння створили порожнину, в якій хлопець і опинився.
Якби інакше, його б не врятувало те, що він псіон. Його б просто розчавило балками, які важили кожна понад десять тонн. Якби він був у свідомості, можна було б зробити щось за допомогою своїх здібностей, але ж він був у той момент непритомний і ніяк допомогти собі не міг. Зараз Фіск, недовго роздумуючи, приступив до створення проходу на поверхню. Можна було спробувати зрушити їх телекінезом, але хлопець не був упевнений у своїх силах.
Так що матерія балки просто почала стікати струмком під Фіска. Через хвилин п'ять простору стало достатньо для того, щоб підвестися, після чого Фіск посилив натиск своєї здібності, і незабаром у невелику печеру, яка з'явилася завдяки діям Фіска, увірвалися перші сонячні промені.
Перш ніж вибиратися назовні, Фіск вирішив трохи відпочити. З якоїсь причини йому було складніше оперувати псіонічною енергією, ніж зазвичай. Та й загалом він відчував, що псіонічну техніку, яка стала його фірмовою фішкою в минулому житті, ледь не зірвалася. Щось сталося з його здібностями, але Фіск зрозуміти не міг.
