Бурштиновий Меч 1-6 - Ян Фей

Брандо повернув голову і подивився на стіну води, що піднімалася з моря. Інжирста, який був у нього в руці, не міг не нагадати йому: Чорт забирай, будь обережний!

Адже останній не хотів бути похованим разом з Брандо.

.

Але Брендел не зрушив з місця ні на дюйм. З гучним вибухом тисячі тонн морської води, здавалося, врізалися в невидиму стіну і вибухнули, перетворившись на дощову воду, яка падала з неба.

?

Це сила верховного царства?

Інджирста дивився на цю сцену з Сіель око відкритим ротом і не міг її закрити.

Брандо насупився. Така кількість морської води була для нього нічим, але він не вловив і сліду чорної тіні під водою. Тінь, здавалося, в одну мить безслідно зникла.

.

Це був перший випадок, коли щось подібне сталося в його юридичній сфері.

.

Він насупився і кілька разів пронісся туди-сюди під водою з кількома рядками закону. Переконавшись, що знову тихо, він на мить замислився в повітрі, потім повернувся і полетів у напрямку порту.

.

Інджирста не міг стриматися, щоб не зітхнути.

?

В ім'я темного ордену він поскаржився, чому мене завжди носять, як мішок з борошном?

Я можу принизити тебе, — відповів Брандо.

.

Майбутня зірка Мадари подивилася на темне море і мудро затулила рота.

?

Брандо подивився на Фан Ці, який був поруч з ним. Чому ви не поїхали?

.

У мене є літаючий інструмент.

?

Ні, я маю на увазі, чому ви залишилися?

Ви сказали мені тікати? Фан Ци виглядав недовірливо.

Брандо ошелешено подивився на цього хлопця.

Інкірста теж трохи втратив дар мови. Він подумав, що в цьому світі справді є хлопець, який був би більш норовливим і зарозумілим, ніж їхній король.

Але цей геній Примарної Колісниці не мав самосвідомості. Він все ще думав про попередню розмову. Отже, пане графе, згодні ви з цим чи ні, але моє терпіння обмежене.

Якщо це дуель, то забудьте про неї.

?

Тоді ви згодні віддати мені міс Дельфайн?

.

Брандо роздратовано закотив очі. Я маю на увазі, що я не заперечую проти того, щоб провчити маленького нахабу.

���

Ха-ха, Фан Ці не міг стриматися від сміху. Малий нахаба, пане графе, скільки вам років

!

Він уже був на півдорозі до речення, коли раптом зупинився, бо Брандо раптом повернув голову і подивився на нього. У цей момент у Фан Ці з'явилася ілюзія, що на нього дивиться якийсь жахливий бегемот. Простір навколо його тіла звужувався, а потім магічні інструменти та здібності на його тілі одна за одною втрачали свою дію. Все його тіло впало до моря, як тягар.

А-а-а! Цей хлопець раптом закричав.

Але перш ніж він впав на поверхню, Брандо підхопив його. Адже він ще не знав, що знаходиться під водою. Він не міг дозволити цьому хлопцеві висіти на цьому місці без причини.

.

Однак, хоча він міг уникнути смертної кари, він не зміг уникнути покарання. Коли Фан Ці знову був поставлений, його спочатку сліпуче чорне волосся тепер було схоже на потонулого щура, накинутого на плечі. Краплі води були скрізь, занурюючи його розкішний халат у безлад.

,

Коли Інджирста побачив зовнішність цього хлопця, він не міг стриматися від сміху. Він відчув невелике полегшення, що виявився достатньо розумним, щоб не йти проти Брандо. В іншому випадку він може закінчити не дуже добре.

.

Фан Ці подивився на Брандо вбивчим поглядом. Якби зовнішність могла вбити, Брандо, ймовірно, помер би десятки разів, перш ніж зупинився.

Що, ви хочете спробувати ще раз?

.

Фан Ци не сказав ні слова. Очевидно, він засвоїв урок.

.

Брандо задоволено кивнув. Йому не потрібна була співпраця з цим хлопцем. Йому просто потрібно було дати йому зрозуміти, що він боїться.

.

Вони втрьох швидко перетнули половину затоки і піднялися в небо над портом. Хуан Хо, пан Лю, Адней та її лицар вже висадилися тут. Коли Брандо і двоє інших спустилися з повітря, вони відразу ж оточили їх.

.

Що нам робити далі, емісар Е, я маю на увазі, шеф? Леді Едні ледь не розсипала квасолю через обмовку. Вона чухала вуха і щоки, виправляючись. Її обличчя було таке червоне, що здавалося, ніби воно горить.

Неподалік Квілл безпорадно похитав головою. Лицар опустив голови, боячись, що вони голосно засміються.

!

Брандо подивився на Інджирсту. Раніше вони наробили багато шуму в порту. Навіть якщо хтось спав, як дохла свиня, хтось уже мав би прокинутися. Але в цей момент у порту ще було тихо. Це точно не було нормально.

.

Але Інкірста насупився і похитав головою.

.

Це все те ж саме. Все ще є дихання життя.

?

Чи це і те, і інше?

Як. Інкірста кивнув.

.

На цих кораблях, в будинках поблизу? Брандо озирнувся. Весь порт Гусселя був схожий на мертве місто, але Інджирста сказав їм, що це місто нічим не відрізняється від звичайного.

.

Ситуація була дуже дивною. Було навіть моторошно. Навіть жінка-лицар показала невдоволений погляд, коли почула це. Вона не могла не озирнутися, боячись, що раптом з'явиться привид.

Вона не думала, що перед нею буде привид, не кажучи вже про те, що з ними було два кораблі скелетів.

.

Інкірста знову мовчки кивнула.

Де найближчий? — перепитав Брандо.

Інкірста підняв голову і вказав підборіддям на склад неподалік від Брандо, вказуючи на те, що в цій будівлі є дихання життя.

.

Брандо глянув у той бік. Це був склад середнього розміру, близько ста футів завширшки і двадцять-тридцять футів заввишки. Він був занурений у нічну темряву. Стиль був дуже схожий на архітектурний стиль, який він бачив у Розалін.

Зовні цей склад був дійсно звичайним, але дуже близьким до них. Зачинені двері були майже перед ними. За дверима не було жодного руху. Він не виглядав так, ніби його хтось охороняв.

Він простягнув руку в той бік і обережно штовхнув. Дверний ригель автоматично впав на землю. Потім він штовхнув ще раз, і двері відчинилися, відкривши темний простір за ними.

Нікого немає. Хуан Хо заговорив першим.

Тоді ж до такої ж відповіді прийшов і Брандо. У нього було Небесне Око і Темне Сприйняття, тому він знав ситуацію всередині краще, ніж Хуан Хо. На цьому складі не залишилося і сліду товару, не кажучи вже про