Галапагос - Курт Воннегут

— То це ж чудово! — вигукнув Кінг. — Ви його праправнучка чи як?

— Не думаю, що все так просто, — заперечила вона. — Мене це ніколи особливо не цікавило, тож я ніколи й не уточнювала.

— Але ж ваше дівоче прізвище було Бун!

— Так, але це просто збіг. Батько справді мав прізвище Бун, хоч він і не був родичем Даніеля Буна. До Даніеля Буна я маю відношення скоріше з материнського боку.

— Коли ваш батько був Бун із штату Кентуккі, то він же мусив мати якесь відношення до Даніеля Буна, чи не так? — доскіпувався Кінг.

— Не обов'язково, — відказала Мері. — Взагалі його батько був дресирувальником коней з Угорщини, і звали його Міклош Гьомбьош. То він сам поміняв ім'я на Майкл Бун,

З приводу нагород, які вона чи Рой могли мати, Мері заявила, що її чоловік напевне заслужив їх чимало за свою бездоганну працю в «Джеффко», але ця компанія нагороджує тільки тих, хто нагорі.

— А військові медалі — теж ніяких? — запитав Кінг.

— Він служив на флоті,- пояснила Мері. — Але не воював. Звичайно, якби Кінг зателефонував на три місяці пізніше і його співбесідником був Рой, то наслухався б усякої всячини про його трагічні подвиги під час бомбових випробувань у Тихому океані.

— Ви маєте дітей? — поцікавився Кінг.

— Так, але не в звичайному розумінні цього слова. Я вважаю своєю дитиною кожного учня, а Рой активно працює з бойскаутами і кожного члена свого загону теж вважає за сина.

— Це просто чудової — мовив Кінг. — Мені було вельми приємно побалакати з вами. Сподіваюся, ви з чоловіком дістанете насолоду від цієї подорожі.

— Не маю сумніву, — сказала Мері. — Але мене ще чекає важка розмова з директором школи, щоб відпустив мене на три тижні посеред навчального року.

— Ви матимете стільки цікавого розповісти учням після повернення, що він буде радий відпустити вас. — Кінг, між іншим, сам Галапагоських островів ніколи не бачив, і побачити їх йому не судилося. Але, як і Мері Хепберн, він бачив багато зображень із галапагоського життя.

— О, — мовила Мері, коли він уже збирався покласти трубку, — ви запитували про всілякі нагороди-медалі тощо…

— Ну-ну!

— Мені якраз мають вручити своєрідний приз, тобто для мене це як приз. Але вважається, що я нічого про це не знаю, тож, мабуть, і вам не маю права нічого розповідати.

— З мого боку — ні пари з уст! — запевнив Кінг.

— Я про це щойно дізналася, випадково, — сказала Мері. — Річ у тім, що цього року випускний клас збирається присвятити свій річний альбом мені. Вони придумали для мене прізвисько в цій присвяті, і я випадково побачила його в друкарні, де замовляла оголошення про народження дитини для однієї моєї подруги. В неї знайшлися двійнята — хлопчик і дівчинка.

— Ага! — відгукнувся Кінг.

— То знаєте, яке прізвисько дали мені ці милі молоді люди? — запитала Мері.

— Ні.

— Уособлення матері-природи.

На Галапагоських островах могил немає. Всі тіла дістаються океану, і він розпоряджається ними, як йому заманеться. Та якби там поставили надгробний пам'ятник Мері Хепберн, то для нього не підійшов би жоден інший напис, окрім цього: «Уособлення матері-природи». Чому вона була така близька матері-природі? ііа Санта-Росалії, перед лицем повної безнадії, Мері все ж таки мріяла, щоб там народжувались діти. І ніщо не могло завадити їй робити все від неї залежне, щоб таки продовжувати життя далі, й далі, й далі…

18

Коли Боббі Кінг почув, що Мері Хепберн одна з шістьох невдах, які досягли Гуаякіля, то подумав про неї вперше за багато місяців. Він подумав, що Рой, мабуть, теж із нею, адже вони здавалися просто нерозлучною парою, а його, Роя, ім'я випадково пропустив адміністратор готелю «Ельдорадо», в чиїх телетайпограмах було дедалі більше тривоги.

Кінг, до речі, знав і про мене, хоч моє ім'я було йому невідоме. Він знав. що, коли будували це судно, загинув один робітник. Та ця дрібна інформація могла дати привід забобонним людям подумати, нібито на «Баійї де Дарвін» є привид, отож поширювати її Кінг бажав не більше, аніж сімейство фон Кляйстів бажало поширювати той факт, що одного з них госпіталізовано з хореєю Гентінгтона, а в двох інших п'ятдесятипроцентна ймовірність, що вони — носії цієї хвороби.

Чи розповідав колись капітан Мері Хепберн за довгі роки спільного життя на Санта-Росалії, що він може бути носієм хореї Гентінгтона? Цю жахливу таємницю він відкрив їй аж після того, як вони провели на острові десять років і він збагнув, що вона веде подвійну гру з його спермою.

З-поміж шістьох гостей «Ельдорадо» Кінг був знайомий лише з двома:

з Ендрю Макінтошем та його сліпою дочкою Селіною, а також, звичайно, з її собакою Казашкою. Всі, хто знав Макінтошів, знали й собаку, хоч Казашка, завдяки хірургічному втручанню й муштрі, була майже позбавлена особистості. Макінтоші вчащали до декотрих ресторанів, власники яких належали до Кінгових клієнтів; крім того, 'Макінтош, уже без собаки й доньки, не раз брав участь у телешоу разом з деякими своїми клієнтами. Кінг дивився ці передачі разом із Селіною та Казашкою за сценою, по монітору. На його думку, Селіна, коли поруч не було батька, мала не набагато більше ознак особистості, ніж її собака. А батько був єдиною людиною, про яку вона могла говорити.

Ендрю Макінтош напевне мав утіху від участі в тих телешоу. І його запрошували на них частенько, адже він був простп несамовитий. Знай просторікував собі про те, як весело жити, коли має змогу витрачати скільки завгодно грошей. До незаможних він виявляв співчуття, зневагу й таке інше.

Завдяки суворим умовам на Санта-Росалії, в Селіни — перед тим, як вона 'зійде голубим тунелем у потойбічне царство, — виробиться особистість, дуже несхожа на батькову. Дівчина таї о ж вільно розмовлятиме японською мовою. В еру великого мозку життєві історії завершувались як завгодно.

Візьміть хоч би мою.

Після Роя та Мері Хепбернів на «Круїз віку до витоків природи» записались Макінтоші та Хірогуті. Хірогуті мали бути гостями Макінтоша й подорожувати під фальшивим прізвищем, щоб роботодавці 'Дзендзі Хірогуті не довідалися, що він веде ділові переговори з 'Макінтошем.

Тож для Кінга, 3ігфріда фон Кляйста та всіх інших, хто мав відношення до цього круїзу, японське подружжя виступало під прізвищем Кендзабуро, а Дзендзі був ветеринаром.

А це означало, що рівно половина гостей «Ельдорадо» були не тими, за кого себе видавали. Як дрібний додаток до всієї цієї облуди, придуманої великими мозками, на запасному комплекті солдатського обмундирування,