Lux perpetua - Анджей Сапковський

Того-таки року восени об'явилася на небесах яскрава комета з розпушеним хвостом, на захід оберненим. Порішили астрологи, що недобрий се знак. І мали рацію. Невдовзі після того вибухнула велика моровиця у Шльонську, у Чехії, в Саксонії та в інших землях, багато людей від неї повмирало. У Дрездені, кажуть, за один день хоронили більше ста мерців. Багато знатних людей померло, багато. А у Вроцлаві помер канонік Ґвіздендорфф. І дуже добре, що помер, паскудник був, яких мало, oret pro anima sua, quis vult[221] Шкода, що більше таких, як він, не померло, тоді б у Шльонську краще жилося.

У 1436 році, через два роки після різні Табора і Сиріток під Ліпанами, у день перед Бартоломієм[222] в'їхав до Златої Праги Сигізмунд Люксембурзький, dei gratia Romanorum imperator, Ungarie, Boemie, Dalmacie et Croacie rex[223]. Багато людей зустрічали його вигуками «віват!» і криками радості, зі сльозами щастя на очах вели на Град. Та були й такі, котрі монархом Люксембуржця не визнали, проголосили узурпатором, рудим пройдисвітом і царем вавилонським, а деякі й узагалі війну проти нього розпочали. Проповідник Амброж, Бедржих зі Стражниці, Ян Колда з Жампаха, а понад усе славетний гейтман Ян Рогач з Дубе. Останній так дався взнаки, що невдовзі імператорське військо взяло його в облогу в його твердині Сіон. Твердиня впала, а захоплених у полон Рогача, Вишека Рачинського та товаришів повезли до столиці. Там усіх їх за наказом імператора Сигізмунда жорстоко мучили і довго катували, а насамкінець на великій шибениці повісили. Сталося се в понеділок, у наступний день після дня Nativitatis beate Marie virginis Anno Domini 1437[224].

І був довгий плач у народі. Плакали люди, як тільки хто про сеє згадував.

Розділ двадцять третій

у якому всьому приходить кінець.

— Від горя вже виснажилось моє око. — поскаржився сумною цитатою[225] Ян Бездєховський з Бездєхова, найстарший, найдосвідченіший і найбільш шанований з-поміж празьких чарівників конгрегації аптеки «Під архангелом».

— Виснажилось моє око, душа моя й нутро моє, - додав він, розливаючи з карафи в кубки. — Скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні. Моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості. Іншими словами, Рейнмаре, старість, бодай би її зараза, не радість. Але годі про мене, годі. Розповідай, що в тебе. Кажуть, твоя панна… Це правда?

— Правда.

— А наш друг Самсон…

— Теж правда.

— Шкода, шкода, — reverendissimus doctor підняв кубок, добряче хильнув. — Дуже шкода. А ти під Ліпанами, кажуть, був… Людей там, розказують, живцем у стодолах палили, сотні людей. Страхіття, страхіття. І що тепер, скажи? Чому тепер бути?

— Це кінець певної епохи. Перелом. У Чехії тепер вирує, як у казані…

— А піна спливає, - докінчив Бездєховський. — Як завжди, на самий верх. А ти? Будеш далі боротися?

— Ні. Я зазнав поразки. У всьому. З мене досить.

— До цікавих часів довелося дожити, — зітхнув старий. — Цікавих. І смішних, і страшних… На щастя, вже небагато того життя…

— Та що ви, вчителю…

— Небагато, небагато. Єдине, що мене ще тримає при житті, - це алкоголь. Алкогольні напої. Винний алкоголь, — Бездєховський підняв кубок, — це справжній ефір, який усуває з організму нечисті субстанції, а загуслій і повільній крові повертає плинність і жвавість. У горілці, як у квінтесенції, міститься екстракт найвищої гармонії. Горілка діє власне так, як і називається: це вода життя, aqua vitae, життєдайна рідина, яка може продовжити наші дні, ба, може навіть смерть відстрашити і відкласти кінець… Ет, про що тут говорити! Випиймо!

— Учителю.

— Слухаю тебе, сину.

— Я не залишуся у Празі надовго, повертаюся у Шльонськ. У мене там… несплачені рахунки. Я відвідав вас, бо… Маю прохання. Настільки нетипове, що не смію звертатися з ним ні до Телесми, ні до Едлінгера Брема… Можу тільки до вас. Сподіваючись, що зволите зрозуміти…

— Викладай сміливо. Чого тобі треба?

— Отрути.

* * *

— У мене є все, про що ви просили, магістре Яне, — бібліотекар Щепан з Драготуш глянув на Бездєховського і Рейневана з підозрою, вивалив на стіл оберемок книг. — «Turba philosophorum», себто перекладена «Мушаф аль-гама'а». «Сірр аль-асрар», «Secretum secretorum», в оригіналі, якщо у вас будуть клопоти з арабською, попросіть про допомогу Теггендорфа. «Epistoła de dosibus tyriacalibus» Арнольда Вільянови. І особлива рідкість: «Questiones de tyriaca» Гвілельма де Корві. Цікаво, навіщо вам два останні твори? Збираєтеся когось отруїти, чи що?

* * *

— Ось, — Ян Бездєховський підняв флакон з опалесціюючою зеленуватою рідиною, — тобі отрута, Рейнмаре.

Рейневан мовчав, зблідлий. Бездєховський відставив флакон, почухав посинілий ніс.

— Твій об'єкт, як ти стверджуєш, — почав він, — постійно приймає рідке золото, aurum potabile. Цим самим він абсолютно опірний проти всіх відомих отрут і токсинів у їхній основній формі. Тому необхідно застосувати compositum, багатоступеневу комбіновану отруту. Саме aurum potabile не реагує ні з чим. Однак належить припустити, що ті, хто приймає aurum, вживають також інші препарати, метою яких є зберегти органічний баланс, соматичну рівновагу і протидіяти побічним наслідкам. Такими препаратами бувають confectiones magnae, confectiones opiatae, деякі panacea, як-от, наприклад, Hiera, і деякі athanasia, як-от Theriak[226]. Наш compositum, алхімічний magisterium Едлінгера Брема, має як menstruum[227] позбавлену смаку aqua fortis[228]. Використані simplicia[229], якщо тобі це цікаво, це, зокрема, пізньоцвіт, colchicum autumnale, і вовче лико, daphne mezereum. Нічого особливого і нового, пізньоцвітом, як можна здогадатися з латинської назви, труїла вже Медея в Колхіді. Те, що в нашому композиті найбільш інноваційне… і найбільш смертоносне… це буфотенін. Магічно перероблений екстракт з активних субстанцій, що містяться у секреті залоз ропухи.

Бездєховський взяв карафу, налив собі.

— Коли ти даси йому отруту, об'єкт через якийсь час відчуватиме симптоми, котрі супроводжують негативну реакцію на aurum potabile. Як завжди, він прийме тоді panaceum. З panaceum прореагує пізньоцвіт, викликавши бігунку. Засіб від бігунки прореагує з mezereum, посилюючи симптоми і сильно підвищуючи температуру тіла. Тоді об'єкт прийме Ніега або Theriak, а з утвореним цим усім розчином прореагує буфотенін.

— Смерть настане швидко? Безболісно?

— Зовсім навпаки.

— Це добре. Дуже дякую, вчителю.

— Не дякуй, — reverendissimus doctor хильнув собі з кубка. — їдь і отруй сучого сина.

* * *

Люди аж зупинялися, оберталися, витріщалися з роззявленими від подиву ротами, перешіптувалися, показували пальцями. Було на що показувати,