Хранителі - Дін Кунц

Упродовж тих запаморочливих вихідних Нора відчувала, що в ній відбулася революція і що її життя більше ніколи не буде таким, як раніше. Але поки вона робила революцію у спальні, її бунтарський дух згас, відтак усі інші кімнати в будинку зосталися непорушеними.

Але тепер принаймні ця кімната посвітлішала і навіть повеселішала. Стіни були пофарбовані у блідо-жовтий колір, а штори замінені жалюзями «Леволор» під колір стін. Вона забрала геть похмурий килим і натерла красивий дубовий паркет.

Тільки тоді Нора ще сильніше відчула, що ця кімната стала її притулком. Коли вона впевнено ввійшла у спальню і ще раз оглянула справу своїх рук, у неї одразу ж покращився настрій і вона навіть на якийсь час відволіклася від своїх тривог.

Після страхітливої зустрічі зі Стреком Нору, як завжди, заспокоювали жовті тони її яскравої кімнати. Вона сіла за рисувальну дошку і почала робити олівцем ескіз для майбутньої картини олією, задум якої плекала вже певний час. Спочатку в неї тремтіли руки, і їй навіть кілька разів довелося зупинятися, щоб заспокоїтися і продовжити малювати. Проте через деякий час страх зник.

Вона вже навіть могла подумати про Стрека й уявити, наскільки далеко він би зайшов, якби їй не вдалося випровадити його з дому. Останнім часом Нора сумнівалася, що песимістичний погляд Вайолет Дейвон на світ та людей був правильним; хоча Норі і прищепили такий світогляд змалку, її постійно мучили сумніви, що він настільки покручений і навіть збочений. Але зустріч з Артом Стреком слугувала яскравим доказом того, що Вайолет мала рацію; надто часті контакти із зовнішнім світом були небезпечними.

Коли Нора зробила половину малюнка, то задумалася над тим, чи правильно вона потрактувала слова та вчинки Стрека. Звісно ж, він не чіплявся до неї. З нею такого не могло статися.

Зрештою, чим вона могла зацікавити чоловіка, будучи звичайною, домашньою, а можливо, навіть невродливою жінкою. Нора була впевнена в цьому. Незважаючи на деякі недоліки Вайолет, у старої були і чесноти. Одна з них — це безпосередність. Нора була непривабливою і непримітною, тому навіть мріяти не могла про обійми, поцілунки чи пестощі. Тітка Вайолет дала їй це зрозуміти ще за дитячих літ.

Хоч Стрек і був неприємним типом, але привабливим і, без сумніву, мав успіх у гарненьких жінок. Лише дурень міг припустити, що він зацікавиться такою попелюшкою, як вона.

Нора досі носила одяг, який їй придбала тітка: темні безформні сукні та спідниці і блузки, як і в самої Вайолет. Яскравіші й жіночніші сукні лише підкреслювали б її худорляве негарне тіло та непримітне і непривабливе обличчя.

Але чому Стрек назвав її привабливою?

А… це ж очевидно: він, мабуть, таким чином брав її на кпини.

Або, ймовірніше, це просто був вияв ввічливості та приязності.

З кожною секундою Нора переконувалася, що погано думала про бідолаху. У свої тридцять вона вже була знервованою старою дівою, яка всього боялася і страждала від самотності.

Від цієї думки їй на якусь мить стало сумно. Але вона змусила себе зосередитися на ескізі й почала наступний з іншої перспективи. Вже проминула обідня година, а Нора, занурившись у живопис, забула про все на світі.

Внизу старовинний годинник чітко вибивав години, півгодини та чверть години.

Сонце, що котилося на захід, усе золотішало і золотішало, а в кімнаті з наближенням вечора ставало все світліше. Здавалося, що виблискує саме повітря. За вікном, яке виходило на південь, під травневим вітерцем легенько погойдувалася велика пальма.

Близько четвертої Нора вже повністю заспокоїлася і, малюючи, навіть щось наспівувала. Несподіване дзеленчання телефона змусило її злякано здригнутися.

Нора поклала олівець і потягнулася за слухавкою.

— Алло?

— Дивно, — сказав чоловік.

— Що?

— Вони ніколи не чули про нього.

— Вибачте, але, гадаю, ви помилилися номером, — відповіла Нора.

— Це ви, місіс Дейвон?

Тепер вона впізнала його голос. Це був… Стрек. На мить вона оніміла.

Стрек сказав:

— Вони ніколи не чули про нього. Я зателефонував до поліції Санта-Барбари і попросив покликати поліцейського Дейвона, але там сказали, що в них такий не служить. Правда, дивно, чи не так, місіс Дейвон?

— Що вам треба? — запитала Нора тремтячим голосом.

— Гадаю, це якась помилка у комп’ютері, — відповів Стрек, тихо сміючись. — Так, звісно. Через якийсь комп’ютерний збій ваш чоловік зник із бази. Мабуть, вам слід йому про це повідомити, місіс Дейвон. Якщо він цього не владнає… чорт забирай, то йому можуть навіть не дати платню в кінці тижня.

Стрек поклав слухавку. Вона почула гудки й усвідомила, що слід було першою покласти слухавку, як тільки він сказав, що телефонував до поліції. Їй не треба було заохочувати його, вислуховуючи по телефону оте базікання.

Нора пройшлася будинком, перевіривши всі вікна та двері. Все було надійно зачинено.

4

У «Макдональдсі» на Іст-Чепмен-авеню в Орінджі Трейвіс Корнелл замовив п’ять гамбургерів для золотистого ретривера. Пес, що сидів на передньому сидінні пікапа, з’їв усе і висловив свою вдячність, лизнувши Трейвіса в обличчя.

— У тебе дихання алігатора, у якого проблеми зі