Хранителі - Дін Кунц

Нора повернулася від плити і вимушено засміялася:

— Мій чоловік здивувався би, почувши це. Мені непогано вдаються торти, але, на жаль, без припеченої шкоринки, а печеня завжди виходить занадто сухою. Плету я непогано, але надто довго.

Нора прослизнула повз нього і повернулася до столу. Відкриваючи коробку з глазур’ю, вона сама була здивована власною балакучістю. Відчай зробив її говіркою.

— Я добре доглядаю за квітами, але хазяйка з мене так собі. Якби чоловік не допомагав, то тут панував би цілковитий безлад.

Норі здалося, що вся її поведінка і мовлення відгонять фальшем. Якщо навіть вона відчула у своєму голосі істеричні нотки, то Стрек і поготів. Але, певна річ, після її згадки про чоловіка Арт Стрек добре подумає, чи варт робити подальші кроки. Поки Нора насипала порошок у миску, додаючи потрібну кількість масла, Стрек пив воду. Потім він підійшов ближче і поставив склянку в мийку з брудним посудом та іншим кухонним начинням. Цього разу він не терся біля неї занадто близько.

— Ну, пора до праці, — промовив він.

Нора навмисне відчужено посміхнулася йому і кивнула. Вона почала тихо наспівувати, повернувшись до своєї роботи, наче її ніхто й не тривожив.

Стрек пройшов крізь кухню, зупинився біля стулчастих дверей і промовив:

— Ваша тітка полюбляла темні місця, чи не так? Ця кухня теж би розквітла, якби її пофарбувати веселішими кольорами.

Стрек залишив кухню до того, як Нора встигла щось відповісти. Вона побачила лише, як за ним зачинялися двері.

Хоча Стрек висловив свою непрохану думку щодо кухонного інтер’єру, але Нора була задоволена собою: їй вдалося приструнчити нахабу, вдавшись до холоднокровної, але невинної брехні про неіснуючого чоловіка. Звісно, коти так не поводяться з агресором, але це не була і поведінка сором’язливої наляканої мишки.

Нора оглянула кухню з високою стелею і вирішила, що тут занадто темно: стіни були брудного блакитного кольору, а лампи в матових абажурах випромінювали тьмяне морозяне світло. Нора вирішила перефарбувати кухню і замінити лампи.

Сама лише думка про значні зміни в будинку Вайолет Дейвон бентежила Нору і спричиняла запамороки. Після смерті тітки Нора переоблаштувала лише свою спальню. Тепер, думаючи про те, чи під силу їй здійснити такі масштабні зміни, вона почувалася страшенно сміливою і непокірною. Можливо. Можливо, їй під силу. Якщо вона змогла відшити Стрека, то, можливо, їй вистачить сміливості кинути виклик своїй покійній тітці.

Такий піднесений самовдоволений настрій тривав усього двадцять хвилин. Цього було достатньо, щоби поставити форми з тортом у духовку, збити глазур і помити кухонне начиння. Потім повернувся Стрек і повідомив, що він полагодив телевізор, і виписав їй рахунок. Хоч він здавався пригніченим, коли йшов із кухні, але поводився не менш нахабно. Стрек оглянув її згори вниз, наче подумки роздягаючи, а відтак із викликом подивився їй в очі.

Нора вважала, що рахунок занадто великий, але нічого не сказала, бо хотіла якнайшвидше випровадити Стрека з будинку. Поки він сидів за столом і виписував рахунок, він застосував звичний прийом: підсунувся ближче до неї, намагаючись звабити своєю мужністю та статурою. Коли вона підвелася і простягнула йому чек, він узяв його таким чином, щоб Нора відчула його недвозначний дотик.

Поки Нора проводжала його в коридорі, вона очікувала, що він раптом поставить свою валізу з інструментами і нападе ззаду. Але коли вона дійшли до дверей, Стрек пройшов повз неї на терасу, і серце Нори припинило калатати.

Стрек зупинився вже за дверима.

— А чим займається ваш чоловік?

Це питання спантеличило Нору. Він би міг запитати це на кухні, коли вона завела про нього мову, проте зараз така цікавість була недоречною.

Нора могла сказати Стреку, що то не його діло, але досі його боялася. Вона відчувала, що його можна легко розсердити, а стримувана жорстокість може вирватися через будь-яку дрібницю. Тому вона знову збрехала йому, сподіваючись, що це остудить його запал.

— Він… поліцейський.

Стрек здивовано звів брови.

— Невже? Тут? У Санта-Барбарі?

— Так.

— Непогано, як для поліцейського.

— Вибачте? — промовила Нора.

— Не знав, що поліцейським так добре платять.

— Здається, я говорила, що успадкувала будинок від тітки.

— Звісно, я пам’ятаю. Ви говорили.

Намагаючись зробити свою брехню більш правдоподібною, Нора додала:

— Ми мешкали у квартирі. А потім моя тітка померла і ми переїхали сюди. Ви праві: ми ніколи б не спромоглися купити такий будинок.

— Ну, — відповів Стрек, — я радий за вас, чесно. Така гарна жінка заслуговує на гарний будинок.

Він зняв уявний капелюх, підморгнув їй і пішов у напрямку вулиці, де на узбіччі стояв припаркований його білий мікроавтобус.

Нора зачинила двері і спостерігала за ним крізь овальне вітражне віконечко посеред дверей. Стрек озирнувся і помахав їй рукою. Нора відійшла від вікна у темний коридор, звідки її неможливо було побачити, і продовжувала звідти спостерігати за ним.

Певна річ, Стрек не повірив їй. Він знав, що Нора вигадала історію про чоловіка. Не треба було говорити, що вона вийшла заміж за копа; її спроба відхилити його залицяння була занадто очевидною. Краще б вона сказала, що її чоловік — сантехнік чи лікар. Будь-хто,