Дорослішання Мрійниці - С Осте

— То зробимо одне одному приємно по-іншому, — алієць сховав руки в кишені штанів, вкравши поцілунок. Вловивши мій кепський настрій, він досипав ще свого. — Ти постійно сторонишся мене, Теа. Що знов не так?

Можливо, не скажи Рудрайг цих слів, прощання вийшло б м’якшим.

— Все не так! — під моїм гострим поглядом він наче зсутулився.

— Для чого ці комедії? Ти знайшла когось на Авімі і тільки шукаєш привід посваритись? — він провів пальцем по волоссю.

— Ти зараз… Ти серйозно?

— А що? Кожен ЗОХІ знає, навіщо жінки на такі операції просяться, — його кулаки стукнули об поручні. — Тря! Не думав, що ти така.

Він справді не розуміє, наскільки я зараз розлючена?

— Яка? Я погодилась на цю вечерю, сподіваючись, що ти оголосиш про наш конкубінат, а не приведеш мене на виставку породистих няфок.

— Тря! Теа, я їх просив… Віриш?... Теа…, — я відвернула голову. — От що треба було зробити? Скандалити? Кричати? Дверима гримати? Скажи що?

— Хоч щось, Рудрайг. Мене не здивувало, що твоя рідня вважає таких як я підстилками. Мене вибісило, що ти, і слова їм поперек не сказав. Можеш не проводжати, — вискочила на вулицю, наче за мною гнався щуп.

Він послухав. Ввімкнув двигуни для старту, здіймаючи снігову бурю. Він завжди слухає. Навіть тоді, коли серце з усіх сил сподівається, що Руд зробить все навпаки.