Українська література » 🎭 Драматургія » Назар Стодоля - Тарас Григорович Шевченко

Назар Стодоля - Тарас Григорович Шевченко

Читаємо онлайн Назар Стодоля - Тарас Григорович Шевченко
що хочеш.

Назар

Не смiйся, а дiлом кажи, що робить менi. Тобi можна i говорить, i думать.

Гнат

Ось що. Перш усього випий горiлки. Вона i без мене наведе тебе на розум. (Наливает рюмку.) Чи не забув ще ти, як розумно розсужда латинський вiрш-ник…6 як пак його… ну той, за якого мене в Братствi випарили рiзками, як отець ректор пiймав у мене за халявою його мудрi вiршi. Вiн каже: «Дурниця все, опрiч горiлки, а iнодi i жiнка пiд руку». Оце так! (Вьiпивает.)

Назар

(презрительно)

Бiдний ти, сердешний чоловiк! Я думав, що в тебе хоч крихта є добра, а в тебе нема й того, що має й скотина. О, якби ти змiг заглянуть сюди

(указьiвает на сердце), куди сам бог не загляда! Та нi! Може, ти тiльки морочиш мене; може, ти тiльки так кажеш. Друг ти мiй добрий, вiрний мiй, ти ж таки плакав коли-небудь: плач зо мною тепер; хоч прикинься, та плач. Не муч мене: в мене вiд горя серце рветься! Нехай вже тi смiються, що живуть у пеклi: їм любо; а ти ж таки чоловiк.

(С участием смотрит на него.)

Гнат

Так, я чоловiк; а ти й справдi баба, ще раз тобi скажу: казна за чим вбиваєшся.

Назар

Нема у тебе серця, камiнь ти!

Гнат

Як хочеш, так i думай, а я нещаснiший од тебе, нещаснiший од твоєї собаки: вона лащиться до тебе, а ти її кохаєш; а я?.. I я, дурний, колись любив i к гадинам жiнкам ласкався, ридав гарячими сльозами, рад був i жизнь оддать за них… I що iз того? Чи хочеш знати?

Назар

Не треба, не хочу, не говори! У тебе нема бога в серцi.

Гнат

А був колись, та мохом серце обросло, як той гнилий нiкчемний пень дубовий. Прийде i твоя пора, все згадаєш. (Ласково.) Годi ж тобi, годi! Не дивись так хмарно: далебi не полегша. Дурниця все: i товариство, i любов, — цур їм! нема їх на свiтi! Однi дурнi i дiти вiрять латинським вiршам. А лучче поговорим о долi, а тимчасом налетять сороки чорнобровi, вип'єм, пожартуєм, i вiр менi — вся дур iз голови вилетить. Я се знаю: мене лихо навчило.

Назар

(вставая из-за стола)

Та i я iзвiдав горе, та нiчому не навчився; тебе ж не хочу слухать: ти злiший диявола. (Хочет итти.)

Гнат

Куди ж ти?

Назар

З тобою холодно, пiду у пекло погрiться.

Гнат

Стривай, ти сам не знайдеш. Я шлях тобi покажу.

Назар

Найду й сам.

Гнат

(удерживает его)

Ти i справдi хочеш iти? Скажений, ти з глузду з'їхав!

Назар

Я нiкому не дам себе в обиду ї дурного совiту не послухаю. Пусти мене.

Гнат

Насилу прочунявся. Та куди ж ти, навiжений?

Назар

(вспыльчиво)

Мовчи, а то тут тобi i амiнь.

Гнат

(не вьiпуская руки Назара)

Так i я зумiю, та що потiм? З холодним мертвецем у домовину?

Назар

Хоть до чорта у пекло! Пусти мене, я пiду у Чигирин до полковника.

Гнат

Чого?

Назар

Уб'ю його!

Гнат

А як не вб'єш, тодi що? Чи не мусиш ублагать його вiдкинуться вiд Галi? га?

Назар

Так чи не так, а я пiду.

Гнат

До диявола в гостi! Чи не лучче ж, замiсть пузатого полковника, обняти тонкий та гнучкий стан Галi? Не хмурся та послухай, та роби так, як я тобi скажу, бо ти сьогоднi нiчого путнього не видумаєш.

Назар

Що дальше?

Гнат

(осматриваясь)

Чи глухi тут стiни? (Вполголоса.) Украдьмо Галю, от i все. Чи добре?

Назар

(чемного помолчав, жмет руку Гната)

Прости мене…,

Гнат

Ну, що ще?

Назар

Ти певний друг!

Гнат

Ну, об сьому послi. Кажи, так чи не так?

Назар

Так! Я ввесь твiй: говори, приказуй.

Гнат

Слухай же. Вона, звiсно, виходила до тебе коли-небудь пiзно вечором у садок, хоть, може, й не одна?

Назар

З ключницею.

Гнат

Суща коханка! Чи не завалявсь у тебе в кишенi який червiнець?

Назар

Два.

Гнат

Ще лучче. Се ж буде ключницi на сережки, а плахту на словах обiщай. Тiльки домовся з нею так, щоб вона про мене не знала, бо жiнки наголо всi цокотухи: не для їх вигадано слово мовчати; до того ще й дорожче запросить.

Назар

Нiчого не пожалую, усе вiддам, що в мене е. Де тiльки ключницю побачу?

Гнат

Вона буде тут. Адже ти чув, як ласка хазяйка Стеху за те, що довго бариться? Гляди ж, зробиш тут усе як треба, а я дожидатиму вас крiй старої корчми. з тройкою добрих вороних. Знаєш, за садком, на старiй дорозi?

Назар

Знаю.

Гнат

Сю корчму i днем люди, хрестячись, обходять, а вночi нiхто не посмiє; так кращого мiсця нiчого й шукати; тiльки порайтесь моторнiш.

Назар

А як вона не захоче, — що тодi?

Гнат

Хто? Ключниця чи…

Назар

Та й та, й друга.

Гнат

Захочуть обидвi, тiльки ти зумiй согласити. Ключниця за червiнця пiде колядувать хоть до самого сатани; а Галя в однiй сорочцi пiде за тобою на край свiту; а як се дуже далеко, так ти спровадь її на Запорожжя, а там i сам гетьман не бiльший од чабана. Адже ти не виписувавсь iз запорожцiв?

Назар

Нi.

Гнат

Так якого ж злидня ще хотiть? А хто пак у тебе курiнним отаманом?

Назар

Сокорина.

Гнат

Знаю! О, голiнний, завзятий чоловiк! В кiрцi води диявола утопить, не то що в Днiпрi. А! здається, хтось iде.

Назар

О, якби твоє, брате, слово та богу в уха!

Гнат

Нема нiчого на свiтi легше: тiльки повеселiй, будь козаком. Мовчи.

(Громко.) Ну, вип'ємо ж чарочку за шинкарочку.

(Пьют.)

Хозяйка

Як же я утомилась! Насилу найшла її, прокляту Стеху!

Гнат

А що, змахнула пил з мiсяця?

Хозяйка

Смiйтесь, а воно i справдi погода утихомирилась.

Гнат

Оце ж тобi за труди.

(Подает чарку.)

Хозяйка

Цур йому, як я втомилась!.. Нi, спасибi, не пiд силу… Хiба вже для вас. (Пробует понемножку. Гнат знаками просит. Она, в притворстве усилий й кривлячий, вьiпивает, а остальньїе капли хлещет в потолок.) Щоб вороги мовчали й сусiди не знали!

(Отдает чарку.)

Гнат

(подносит Назару; тот отказьiвается знаком)

Не хочеш — як хочеш. А менi здається, що i на свiтi нема такого горя, якого б не можна було утопити в чарцi горiлки. Чарка, друга — i чорта у воду. Так, Катерино?

Хозяйка

Як кому iншому, то й кварта не

Відгуки про книгу Назар Стодоля - Тарас Григорович Шевченко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: