Вибрані твори. Том III - Бернард Шоу

Білл (похмуро). Я не маю сили опиратися борцям із мюзик-холу й жінкам, що багато плещуть язиком. Я запропонував заплатити. Більше я нічого не можу зробити. Беріть гроші або не беріть. Ось вони! (Він кидає соверен на барабан і сідає біля водоймища. Монета притягає увагу Сноббі Прайса, що при першій нагоді кидає на неї свою шапку. Місіс Бейнз виходить із дому. Вона одягнена в форму Армії Спасіння, що її носять вищі чини. Ця жінка має років сорок, серйозне обличчя, ласкавий голос і закрадливі манери).

Барбара. Це мій батько, місіс Бейнз. (Андершафт відходить від столу й скидає капелюха підкреслено чемно). Спробуйте на ньому свої сили. Мене він не послухає, тому що пам’ятає, яка дурненька я була з дитинства. (Лишає їх і розмовляє з Дженні).

Місіс Бейнз. Чи оглядали ви наш притулок, містере Андершафт? Ви, напевне, знаєте, в чому полягає наша робота?

Андершафт (дуже чемно). Це знає вся нація, місіс Бейнз.

Місіс Бейнз. Ні, сер, уся нація цього не знає, інакше ми не були б у такому скрутному становищі через брак грошей, що потрібні нам, аби розгорнути нашу роботу по всій країні. Дозвольте мені сказати, що коли б нас не було, в Лондоні відбувалися б заколоти цієї зими.

Андершафт. Ви справді так думаєте?

Місіс Бейнз. Я знаю це. Я пам’ятаю 1886 рік, коли ви, багатії, знемилосердили свої серця до зойків бідарів. Вони тоді били вікна у ваших клубах у Пел Мел.

Андершафт (захоплено ухвалюючи такий спосіб поводження). І акції будівельного фонду другого дня підскочили з тридцяти тисяч до сімдесяти дев’яти тисяч. Я це чудово пам’ятаю.

Місіс Бейнз. Чи не хочете ви допомогти мені зговоритися з народом? Вони не будуть тоді бити вікна. Підійдіть сюди, Прайсе. Дайте мені рекомендувати вас цьому джентльменові. (Прайс підходить). Чи пам’ятаєте ви, як ви били вікна?

Прайс. Мій старий батько думав, що це була революція, добродійко.

Місіс Бейнз. А тепер чи били б ви вікна?

Прайс. О ні, добродійко. Переді мною відчинилися вікна небесні. Я знаю тепер, що багатій такий само грішник, як я.

Роммі (з’являючися нагорі в дверях другого поверху). Сноббі Прайс!

Сноббі. Що таке?

Роммі. Ваша мати просить вас вийти. Вона біля других воріт у Кріпсіс Лейн. Вона довідалася про вашу сповідь. (Прайс блідне).

Місіс Бейнз. Ідіть, містере Прайс, і помоліться разом із нею.

Дженні. Ви можете пройти через будинок, Сноббі.

Прайс (звертаючися до місіс Бейнз). Я не можу тепер дивитись їй у вічі, добродійко. Тягар моїх гріхів все ще тяжить наді мною. Скажіть їй, що вона знайде свого сина вдома, який буде чекати її молячись. (Він прокрадається до воріт і, між іншим, краде соверен, витягши його з барабана разом із шапкою).

Місіс Бейнз (очі її повні сліз). Бачите, як ми очищуємо їхні серця від вічного гніву й гіркоти проти вас, мре Андершафт?

Андершафт. Це, звичайно, дуже зручно й дуже вигідно для всіх великих підприємців, місіс Бейнз.

Місіс Бейнз. Барбаро, Дженні, я маю хороші новини, дивні новини! (Дженні підбігає до неї). Бог почув мої молитви. Адже я казала вам, що так буде, чи не так, Дженні?

Дженні. Так, так.

Барбара (наближаючись до барабана). Чи одержали ви досить грошей для нашого притулку?

Місіс Бейнз. Я сподіваюся, що ми матимемо досить грошей для всіх притулків. Лорд Сексмендгем обіцяв нам п’ять тисяч фунтів...

Барбара. Слава!

Дженні. Хвала Богові!

Місіс Бейнз. Якщо...

Барбара. Якщо...

Місіс Бейнз. Якщо п’ять інших джентльменів дадуть кожний по тисячі, щоб це разом становило десять тисяч.

Барбара. Хто цей лорд Сексмендгем? Я ніколи про нього не чула!

Андершафт (нашорошив вуха, коли згадали це ім’я, і тепер із цікавістю спостерігає за Барбарою). Це новий титул, моя дорога. Чи чула ти про сера Горейса Боджера?

Барбара. Боджер. Ти кажеш про винокура? Горілка Боджера!

Андершафт. Ось власне. Це один із наших найвідоміших філантропів. Він відбудував собор у Гекінгтоні. За це він одержав титул баронета. Він пожертвував півмільйона в фонд своєї партії. За це він одержав барона.

Шерлі. Що йому дадуть за ці п’ять тисяч?

Андершафт. Йому вже нема чого більш одержувати. Тому я гадаю, що ці п’ять тисяч підуть на порятунок його душі.

Місіс Бейнз. Нехай пошле йому небо цей порятунок. О, містере Андершафт, ви маєте заможних друзів. Чи не можете ви допомогти нам одержати інші п’ять тисяч? Ми скликаємо сьогодні великі збори в Ассемблі Голі на Майл-Енд-Род. Коли б я тільки могла оголосити, що один джентльмен висловив згоду підтримати лорда Сексмендгема, інші пішли б за його прикладом. Чи знаєте ви кого-не-будь? Чи можете це зробити? Чи хочете це зробити? (Очі її наповнюються слізьми). О, подумайте про цих бідарів, містере Андершафт, подумайте, як це багато для них і як це мало для такої заможної людини, як ви!

Андершафт (насмішкувато, але ґалантно). Місіс Бейнз, вам не можна противитися. Я не можу розчарувати вас і не можу зректися радости примусити Боджера заплатити. Ви одержите ваші п’ять тисяч фунтів.

Місіс Бейнз. Дяка Богові!

Андершафт. Мені ви не дякуєте?

Місіс Бейнз. О сер, не намагайтеся бути цинічним. Не соромтеся своєї добрости. Бог відплатить вам стократно, а наші молитви непохитним муром оточать усі дні життя вашого. (З певною передбачливістю). Ви дасте мені чека, щоб я могла показати його на зборах, чи не так? Дженні, підіть принесіть перо й чорнило. (Дженні біжить додому).

Андершафт. Не турбуйтеся, міс Гілл, я маю самописне перо. (Дженні зупиняється. Він сідає до столу й виписує чек. Казенс устає, щоб було йому більше місця. Всі вони мовчки спостерігають).

Білл (цинічно звертаючися до Барбари, вкрай грубо). Яка ціна тепер вашому спасінню?

Барбара. Спиніться! (Андершафт перестає писати. Усі здивовано повертаються до неї). Місіс Бейнз, чи справді ви хочете взяти ці гроші?

Місіс Бейнз (уражена). Чому ж ні, люба?

Барбара. Чому ні? Чи знаєте ви, хто такий мій батько? Невже ви забули, що лорд Сексмендгем — це Боджер, фабрикант горілки? Чи пригадуєте ви, як ми благали міську раду заборонити Боджерові рекламувати свою горілку вогняними літерами на небі? Бідні, пияцтвом виснажені створіння, що куняли на надбережжях, щоразу, прокидаючись, читали на небі ці підступницькі знаки, що нагадували їм ізнову про пекучу жагу. Чи знаєте ви, що найбільша небезпека,