Українська література » 🎭 Драматургія » За двома зайцями - Михайло Петрович Старицький

За двома зайцями - Михайло Петрович Старицький

Читаємо онлайн За двома зайцями - Михайло Петрович Старицький
знаєте, по душє… там только мине… Та трошки можна… (Дивиться в вікно). Онде й Галя пішла.

Секлита (стука в вікно). А йди лиш сюди! Де ти там у гаспида тиняєшся?

Голохвостий. По хазяйству, певно, бігаєть?

С е к л и т а. О, вона упадлива!

ВИХІД VII

Ті ж і Галя.


С е к л и т а. Де ти там баришся?

Галя. Забігала до сусідки Лукери: посуди треба.

Голохвостий. Здрастуйте, доброго здоров'ячка! Вся душа моя стрепенулась, как зачув я ваш ангельський голосок, мов дискантів найкращих у концерті…

Галя (подає руку). Ви смієтесь…

Голохвостий. Єй-богу, і в думці немаєть: я, Ганно Івановно, з чесним заміренієм прийшов.

Г а л я. Я не знаю про що.

Секлита. Бач, мов і не зна, мов і не рада! А до сього торгу давно й пішки! Щастя твоє, що так склалося, а то б було!

Галя. Мамо, хіба я в чім винна?

Секлита. Та годі, годі! Нічого мені ману пускать, очі одводити. На ось горня та почастуй варенухою дорогого гостя, та поговоріть любенько, а я сама за посудою збігаю! (Виходить).

ВИХІД VIII

Галя і Голохвостий. Галя наливає варенухи.


Голохвостий. Чого ти цураєшся мене, моя рибонько, хіба-развє я не любий тобі?

Галя (подає чарку). Я вас боюсь… Що це ви задумали, чого ви мене чіпаєте?

Голохвостий. Задумав, моя куріпочко, хоч кишки собі вимотать, а тєбя добути, потому улюбльон, як окроп кипить…

Г а л я. Я вам не пара… Ви б краще не в'язали мені світа… зараз проміняєте на яку-небудь панну!

Голохвостий (випивши). А-а! З ручок твоїх солодша од меду й од канахвет! (Бере за руку й хоче обняти).

Галя. Пустіть!

Голохвостий. Щоб я тебе проміняв? Ні за яку кахвюру! Так би й задавив! (Обніма), Галя (вириваючись). Ой що ви?

ВИХІД IX

Ті ж і Секлита.


С е к л и т а. А! Договорилися, значить…. Ну, й помагай вам боже!

Голохвостий (набік). Знов піймала! Вона, здається, за дверима підслухувала!

Г а л я (з сльозами). Що ж я, мамо, — начепився!

Секлита. Та годі вже, годі, тепер нічого… От готуй лишень страву, бо вже куми йдуть… (До Голохвосто-го). А вас уже тепер не пущу з хати од страви, як хочете!

Голохвостий. Та я б радніший, Секлито Пилиповно, і ночувати, когда б не… (Набік), Попався жучку в ручку.

ВИХІД X

Ті ж, куми й Пидора.


В хату входять Марта і другі міщанки, деякі з кошолками, деякі убрані в празникову одежу.


Марта. Добридень вам, Секлито Пилиповно! З днем вашого ангела поздоровляємо вас. Дай вам боже, чого ви тільки забажаєте собі з неба, а вашій дочці пошли боже гарного жениха!


Цілуються.


Секлита. Сідайте ж, щоб старости сідали в мене: може, вашими молитвами…

Голохвостий (набік), Впрочем, начхать: якось-то буде! (До міщанок). Та й набралась же вас повнісінька хата: знаєте, де раки зимують!

М а р т а. А ви, паничу, хіба не знаєте?

Голохвостий. Зуби проїв!

Другі міщанки. Та й жартливий же оцей язикатий панич!

Марта. Не зачіпайте нас, бо як причепимось всі, то мусите нам ставити могорича!

Голохвостий. А зачіпайте меня, я очінно люблю, як меня молодиці зачіпають… але только молоді, чорноброві, такі, що тільки моргни…

Деякі міщанки. Хі-хі-хі! Зачепи його!

Секлита (до гостей). Але чого ж ви стоїте? Сідайте, кумо, сідайте, свахо, сідайте, кумасю, прошу покорно, кумко! (У двері). Пидоре, Пидоре! А винось сюди столи, розставляй серед хати, щоб нам було просторніше їсти, балакати й пити.

Голохвостий. От і я поможу! (Біжить і вносить з Пидорою столи). Та повертайся, Пидоре, так прудко, як я, а то ледве трусить…

П и д о р а. За вами й похопишся?..

Голохвостий (тихо до Галі), Пипонько моя! Щіточко, манюсенька!


Галя одходить.


Секлита (до Галі). Що це ти, Галю, стоїш, мов неприкаяна? Застилай столи та подавай пляшки та чарки, а то мої кумочки заскучають.

Голохвостий. Ой, ой! (Зітхає). Де б уже не заскучали без чарочки?

М а р т а. З вами заскучаєш?

Голохвостий. Значить, можу знайти забавку?

М а р т а. Та одчепіться! (Штовха ліктем).

Деякі міщанки. Ха-ха-ха! Ну й панич!


Пидора й Галя ставлять на столі всяку страву, пляшки й чарки.


Секлита (бере пляшку). Вип'ємо ж по чарці за живих і за мертвих! (Налива і п'є). Щоб живим жити і не вмирати, а помершим, коли померли… (Шаха рукою).

Голохвостий. Бодай не вставати!

Всі. Ой хто видав так говорити! Оце так!

Секлита. Глядіть лишень, ви великорозумні! Мертві лежать на Щекавиці та нікому не шкодять, а живі часом дуже, дуже шкодять! (П'є).

Голохвостий (налива чарку). Про мене, вип'ємо і за здоров'я мертвих. Пошли боже з неба, чого нам треба! Помершим чарку, а нам горілка! (П'є),


Секлита ходить круг столу, налива всім і сама п'є, частує. Подають пироги, страви на стіл. Всі п'ють і їдять.


Одна міщанка. Даруй же боже цей празник проводити, тамтого року діждати!

Марта. Щоб ми діждали в добрім здоров'ї пити і на той рік; а я вже забігала до сусіди та хильнула чарку, другу… та трошки й веселенька!

Секлита. То й добре! На здоров'ячко!

Голохвостий (налива собі знов),


А звідки ти?

— З Ромна!

— А білет єсть?

— Нема.

— В тюрму, шельму!


(Марті). Позвольте з моїх рук!

М а р т а. Ще з вами не покумалися!

Голохвостий. Што ж, покуматися не штука!

С е к л и т а. Сідайте ж, кумцю, до гурту!

М а р т а. Е, де вже там сидіти! Мені аж танцювати хочеться, так весело!

В с і. То й танцюй!

Голохвостий. Валяйте, без хвисону!

М а р т а (приспівує).


Уберуся, молодая, в новенькі сап'янці

Та винесу я бублики на базар уранці.

Ой бублики гаряченькі, ой бублики свіжі,

З таком, з маком і з яйцями, ще й смачні до їжі!


Голохвостий. Славно! (Знов чарку). Ех-х! (Притупує).

М а р т а.


А до моїх до бубликів кавалери-паничі

І моргають брівоньками й зазирають, мов сичі!

Сюди, сюди, до бубличків великого смаку,

Ой паничі, з маком, таком, попичі й без таку.


Голохвостий (пританцьовує). , Ой не бійся, пригорнися — з таком, серце, з таком!

Секлита. От люблю за веселий звичай! От люблю! (З чаркою). Сідайте ж!

М а р т а. Та й сяду ж.

ВИХІД XI

Ті

Відгуки про книгу За двома зайцями - Михайло Петрович Старицький (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: