Незнайко на Місяці - Микола Миколайович Носов

Розділ тридцять другий

НЕВАГОМІСТЬ ІДЕ В НАСТУП

Відтоді, як космічна ракета з'явилася над Фантомасом, телевізійні станції місячних міст тільки те й робили, що передавали повідомлення про цю важливу подію. Не минуло й півгодини, як на всіх телеекранах уже демонстрували повністю змонтований, оснащений написами й озвучений дикторським текстом телевізійний фільм, у якому оператори телестудії показали не тільки політ космічного корабля, але й натовпи фантомаських жителів, що висипали на міські вулиці, а також несподівану появу поліцейських, які лупцювали безневинних місячних коротульок електричними кийками, обливали крижаною водою з потужних брандспойтів і кидали в них бомби із сльозоточивими газами.

Надвечір був готовий іще один телевізійний фільм, в якому показували напад поліцейського загону на космонавтів, що сіли в лісистій місцевості недалеко від міста Фантомаса. Телеглядачі бачили, як поліцейські розпочали по космонавтах стрілянину, а коли космонавти сховалися в ракеті, заходилися трощити наукові прилади, встановлені навколо ракети. Те, що сталося після цього, змусило глядачів тремтіти й дивуватися. Несподівано всі побачили, як під впливом якоїсь невідомої сили поліцейські підлетіли вгору і, втративши зв'язок із землею, почали безпорадно перевертатись у повітрі. Здавалося, сам грунт під ними захитався і вислизнув з-під ніг. Немов підхоплені вихором, на екрані, змінюючи один одного, замиготіли поліцейські в найбезглуздіших позах. Глядачі були остаточно приголомшені, побачивши, як перекидаються в повітрі вантажні автомашини, в яких було повно прибулих поліцейських.

Другого дня по телебаченню передавали наукову конференцію, на яку були запрошені поліцейські, що брали участь у нападі на космонавтів. На жаль, ніхто з поліцейських не міг більш-менш доладно пояснити, що з ними трапилося. Один з них розказав, що як тільки пролунав наказ ламати прилади, встановлені навколо космічного корабля, він зараз же розтрощив прикладом гвинтівки якусь наукову машинку й уже розмахнувся, щоб як слід стукнути другу, але в ту ж мить полетів угору, наче сигнальна ракета, і, незважаючи на всі спроби, вже не міг опуститися вниз.

Другий поліцейський розповів, як він раптово відчув немовби поштовх у груди, такий сильний, що полетів шкереберть угору, але не впав на землю, а почав літати в повітрі, мов аеростат. Третій сказав, що в першу мить у нього несподівано перехопило подих і було таке відчуття, ніби в рот йому запхнули затичку, а коли він отямився, то побачив, що шугає у повітрі разом з іншими поліцейськими. Четвертий сказав, що він не відчував затички в роті, зате відчув, наче волосся в нього на голові заворушилось і стало сторч. Боячись, щоб каска не злетіла у нього з голови, він простягнув руки вгору, але зараз же перекинувся навзнак і замість упасти додолу, ковзав на спині по повітрю, як по льоду. П'ятий признався, що зовсім не пам'ятає, що з ним діялося, пам'ятає тільки, що літав у повітрі й при тому його так страшенно нудило, аж він мало не зомлів.

Слідом за ним виступило ще кілька поліцейських, які призналися, що їх теж нудило від страху, а один пригадав, що відчував у всьому тілі незвичайну легкість. Руки й ноги у нього ніби відібрало, й вони нічого не важили, тобто він зовсім не помічав, що вони в нього є. Інші поліцейські одразу підтвердили, що й у них було таке ж відчуття.

В розпалі цієї розмови до ательє телестудії ввійшло ще четверо поліцейських. Увесь їхній вигляд свідчив про те, що вони побували в добрих бувальцях. Мундири їхні були пошматовані і в грязюці. У одного права рука була забинтована до ліктя й лежала на черезплічній перев'язі. У другого була перев'язана ліва нога. Чобіт з цієї ноги йому довелося скинути і взути замість нього галошу. В усіх чотирьох були забинтовані голови, так що каски ледве трималися на маківках. Окрім усього цього, у кожного були чотирикутні наклейки з пластиря: в кого на лобі, в кого на носі, в кого на щоках чи на оці.

Похитуючись, кульгаючи і підтримуючи один одного під руки, всі четверо поліцейських пробралися до вільної лави, що стояла в кутку, і всілися на ній.

Диктор телестудії, який вів передачу, побачив новоприбулих поліцейських і попросив розказати, що з ними сталося. Поліцейський Мшигль, старший за чином (якраз той, у якого була пошкоджена нога), розповів, що разом з іншими поліцейськими він був призначений в охоронний поліцейський загін, який дістав завдання пильнувати, щоб місцеві жителі не стрічалися з прибулими космонавтами й не вступали з ними в переговори. Саме в цей час надійшло повідомлення, що один з сільських жителів, на ім'я Колосок, уже подався до прибульців з космосу, сподіваючись одержати від них насіння гігантських рослин. У зв'язку з цим Мшиглю наказали взяти під свою команду чотирьох поліцейських, а саме: Кхигля, Чхигля, Гнигля та Вшигля, і влаштувати з ними засідку на дорозі, якою Колосок мав повертатись у своє село.

— Розрахунок був точний, — розповідав поліцейський Мшигль. — Незабаром на дорозі з'явився Колосок — він повертався з рюкзаком, у якому, без сумніву, було гігантське насіння. Підпустивши його якнайближче, ми вискочили із засідки, але мерзотний злочинець кинувся тікати. Ми гналися за ним, аж поки побачили здалеку ракету. Підходити до ракети було небезпечно, отож я велів зупинитись і стріляти по Колоску залпами. Але тільки-но ми дали перший залп, якась таємнича сила відкинула нас назад і понесла в повітрі з такою страшною швидкістю, що каски на наших головах розжарились від тертя й стали диміти. За кілька секунд ми долетіли до Фантомаса, миттю промчали над містом і, опинившись у якійсь пустельній місцевості, впали в болото. І ось наслідок: п'ятеро дістали опіки від розжарених касок — у Кхигля, як ви самі можете впевнитися, покалічено руку; у Чхигля пошкоджено спинний хребет; у Гнигля відбито нутрощі; у мене, як бачите, покалічено ногу; що ж до Вшигля, то він так обгорів, що його довелося залишити в лікарні.

На цьому поліцейський Мшигль свою розповідь закінчив.

Доктор фізичних наук професор Бета, виступивши наприкінці конференції, сказав у своєму заключному слові:

— Дорогі друзі! Все нами почуте свідчить, що прибульці з нашої сусідньої планети, напевно, знають таємницю невагомості. Як ви самі могли впевнитися це страшна сила. Поліцейські, попадаючи в стан невагомості, робляться зовсім безпорадні. Вони зовсім не володіють собою, і їм лишається тільки носитися безладно по волі вітру. Застосовуючи вогнепальну зброю, вони можуть завдати шкоди тільки самим собі. Нарешті, дорогі друзі, ми з вами дістали можливість зітхнути вільно. Тепер поліцейські вже не зможуть загрожувати нам; вони не зможуть ні вішати нас, ні