П'ятнадцятирічний капітан - Жюль Верн

– Так, містере Дік, – відповів Бат.

– Ну, йди, синку, – сказав Том, стискаючи його руку.

Бат зробив глибокий вдих і, набравши запас повітря в легені, пірнув у воду, глибина якої вже перевищувала п'ять футів. Перед Батом стояло нелегке завдання: знайти під водою вхідний отвір, пролізти крізь нього і піднятися на поверхню. Усе це треба було виконати дуже швидко.

Минуло півхвилини. Дік вирішив, що негр вже вибрався назовні, як раптом з води показалася голова Бата.

– Ну як? – запитав Дік Сенд.

– Отвір забитий глиною, – відповів Бат, відсапуючись.

– Забитий! – повторив Том.

– Так, – сказав Бат. – Напевно, вода розмила глину. Я мацав рукою стіни – отвору більше немає.

Дік Сенд похитав головою. Маленький загін був герметично заткнутий в цьому конусі, який, можливо, вже цілковито занурився у воду.

– Якщо старого отвору немає, треба зробити новий, – сказав Геркулес.

– Зачекайте! – вигукнув Дік, зупиняючи Геркулеса, який схопив сокиру і зібрався вже пірнати. Він хвилину роздумував, а потім промовив: – Ні, ми вчинимо інакше. Питання полягає ось в чому: покриває вода термітник чи ні? Зробивши отвір у верхівці конуса, ми отримаємо відповідь на це запитання. Однак, якщо конус затоплений, повітря вмить вирветься назовні, вода заповнить увесь простір і ми загинемо. Необхідно бути обережними.

– Тоді необхідно поквапитися, – зауважив старий Том.

Насправді, вода в конусі продовжувала помалу підійматися. ЇЇ рівень вже досяг шести футів. Місіс Уелдон, Джек, кузен Бенедикт та Нен піднялися на верхній ярус комірок, до якого ще не встигла підібратися вода; решта мандрівників були вже до пояса занурені у воду.

Потрібно було скоріше спробувати те, що запропонував Дік.

Він вирішив просвердлити отвір в стіні на висоті одного фута від поверхні води, тобто в семи футах від підлоги.

Якщо в отвір увірветься зовнішнє повітря, це означатиме, що конус височіє над рівнем води. Якщо ж отвір виявиться нижчим за нього, вода в термітнику почне підійматися. Тоді доведеться швидко заткнути отвір, інакше вода підніметься до нього. Потім необхідно просвердлити новий, на фут вищий, і так далі. Якщо ж виявиться, що й отвір у верхівці конуса не сполучено з повітрям, це означатиме, що рівень води на рівнині вищий за п'ятнадцять футів і все поселення термітів затоплено. Як в такому випадку ув’язнені в термітнику зможуть уникнути найжахливішої і найтяжчої загибелі – повільної смерті від задухи?!

Дік Сенд розумів все це, проте холоднокровність ні на мить не покидала його. Він заздалегідь вирахував усі можливі наслідки своєї спроби. Не діяти далі було небезпечно: повітря всередині конуса було вже настільки зіпсоване, що мандрівникам стало важко дихати, а вільний простір все зменшувався.

Найкращим інструментом, який Дік Сенд міг обрати, щоб просвердлити отвір в стіні, виявився шомполом рушниці з гвинтовою нарізкою для витягання куль на кінці. При швидкому обертанні він вгризався в глину, неначе свердел. Діаметр отвору, щоправда, виходив не більшим за діаметр шомполу, але цього було достатньо. Повітря могло проникнути і через таку вузеньку дірку.

Геркулес, піднявши ліхтар, світив Діку Сенду. Про запас залишалося ще декілька свічок і можна було не боятися, що вони опиняться в темряві.

Через хвилину шомпол пробив стіну наскрізь. Негайно ж почувся глухий шум, схожий на звук, з яким бульбашки повітря пробиваються крізь товщу рідини. Повітря виривалося з конуса, а вода швидко прибувала і зупинилася на рівні просвердленого отвору. Це означає, що його просвердлили занадто низько, і він вийшов назовні під водою.

– Доведеться повторити! – холоднокровно сказав Дік Сенд, поспіхом затуляючи отвір грудкою глини.

Вода перестала прибувати, однак її рівень встиг підвищитися приблизно на вісім дюймів. Дихати ставало чимраз важче, оскільки кисню в повітрі залишилося мало. Полум'я в ліхтарі почервоніло, поступово тьмяніючи.

Дік Сенд почав свердлити так само другий отвір, на фут вищий за перший. Якщо і ця спроба виявиться невдалою, вода всередині конуса підніметься ще вище. Однак, варто було ризикнути!

В той час, як Дік Сенд свердлив стіну в новому місці, роздався крик кузена Бенедикта:

– Так от воно що! Тепер все зрозуміло!

Геркулес направив промінь світла на кузена Бенедикта. На обличчі ентомолога застигла гримаса глибокого задоволення.

– Так, так. Зрозуміло, чому ці мудрі комахи покинули своє житло! – говорив кузен Бенедикт. – Вони передчували повінь! О, це інстинкт, це інстинкт, друзі мої! Терміти хитріші за нас! Набагато хитріші!

І, висловивши таким чином свою думку про події, кузен Бенедикт замовк.

Цієї миті Дік Сенд, просвердливши дірку в стіні, потягнув шомпол на себе. Знову почулося те саме булькання. Вода піднялася ще на один фут. Отже, цей отвір також нижчий за рівень повіні!

Становище було воістину жахливим. Місіс Уелдон, до ніг якої вже підступила вода, схопила на руки сина. Всі задихалися в тісному приміщенні, у всіх шуміло у вухах. Ліхтар майже не давав світла.

– Невже весь конус повністю знаходиться під водою? – прошепотів Дік Сенд.

Щоб з'ясувати це, потрібно було просвердлити третю дірку – в самісінькій верхівці конуса.

Однак, якщо ця остання спроба виявиться такою ж невдалою, як і дві попередні, мандрівникам загрожувала миттєва смерть. Залишок повітря вирветься назовні і вода заповнить повністю весь конус.

– Місіс Уелдон, – сказав Дік, – ви знаєте, в якому ми становищі. Якщо ми зволікатимемо, повітря придатне для дихання закінчиться. Якщо ж і остання спроба виявиться невдалою, вода затопить повністю увесь конус. Врятуватися ми можемо тільки у випадку, якщо верхівка конуса височіє над водою. Варто ризикнути. Ви погоджуєтесь?

– Так, Діку, – відповіла місіс Уелдон.

У цю хвилину вогонь в ліхтарі згас через брак кисню. Місіс Уелдон та її супутники занурилися в найтемніший морок.

Дік Сенд заліз на плечі Геркулеса, який вчепився за одну із бічних перегородок. З води стирчала лише голова гіганта. Місіс Уелдон, Джек, кузен Бенедикт та Нен забилися у верхні яруси термітника.

Дік Сенд намацав місце і шомпол почав швидко вгризатися в глину. В цьому місці стінка була товщою та твердішою і свердлити її було важче. Дік продовжував працювати з шаленою швидкістю. Його охопила жахлива тривога, бо крізь вузьку свердловину за якусь мить в конус увірветься або свіже повітря і за ним – життя, або вода і за нею – смерть!

Раптом