Гаррі Поттер і фiлософський камiнь - Джоан Роулінг
Після останніх слів Геґрід випнув груди. Гаррі з Роном підморгнули Герміоні.
- Ну, гадаю, вам се не шкодить знати... отож так... він си позичив у мене Флафі, а тоді дехто з учителів виголосив спеціяльні заклинання. Професорка Спраут, професор Флитвік, професорка Макґонеґел, - перераховував Геґрід, загинаючи пальці, - професор Квірел... Ну, звісно, й сам Дамблдор щось там си заклинав. Почекайте, я ще когось забув... Ага, професор Снейп.
- Снейп?
- Ага... ви ще про це си не довідали, нє? Так-от, Снейп допомагав стерегти камінь, він не плянує його красти!
Гаррі знав, що Рон з Герміоною думають те саме, що й він. Якщо і Снейп стереже камінь, то йому, певне, було неважко з'ясувати, з допомогою яких заклинань стережуть його інші вчителі. Він, мабуть, знав усе, окрім Квірелового закляття і того, як пройти повз Флафі.
- Тільки ти один знаєш, як пройти повз Флафі, правда, Геґріде? - стурбовано поцікавився Гаррі. - І ти нікому про це не казав, ні? Жодному вчителеві?..
- Ніхто про це не знає, крім мене і Дамблдора, - гордо відповів Геґрід.
- Хоч це добре, - пробурмотів Гаррі до приятелів. - Геґріде, а в тебе вікна не відчиняються? Тут зваритися можна!
- Нє, Гаррі, вибачєй, - заперечив Геґрід.
Гаррі помітив, як він глянув на вогонь, і теж туди подивився.
- Геґріде, що там?
Але він уже й сам здогадався що. В самому полум'ї, під чайником, лежало величезне чорне яйце.
- А!.. - скривився Геґрід, нервово смикаючи себе за бороду. - Це... е-е...
- Де ти його дістав, Геґріде? - поцікавився Рон, присівши біля каміну, щоб краще розгледіти яйце. - Воно ж коштує страшенні гроші.
- Виграв, - відповів Геґрід. - Учора ввечері. Я си пішов до села перехилити чарчину й зіграв там у карти з якимось чужинцем. Мені здається, що він був радий спекатися його. Чесно вам кажу!
- А що ти будеш робити, коли з яйця щось вилупиться? - запитала Герміона.
- Ну, я си трохи почитав, - відказав на те Геґрід, витягаючи з-під подушки велику книжку. - Взяв оце з бібліотеки: «Розведення драконів для втіхи й вигоди». Трохи застаріле, звичайно, але тут є всьо... О!.. «покладіть яйце у вогонь», бо, бачите, драконячі матері дихают на яйця, а коли він вилупиться, «годуйте його щопівгодини одним відром бренді, змішаного з кров'ю курчат». А тут - гляньте: «Як розпізнавати різні яйця?» У мене - норвезький хребтоспин. Рідкісна порода. Отак!
Геґрід виглядав дуже задоволеним, а от Герміона - ні.
- Геґріде! Ти живеш у дерев'яній хатинці, - сказала вона.
Та Геґрід не слухав. Весело мугикаючи, він роздмухував вогонь.
Отже, тепер їм додалося клопоту: треба було думати, що може статися з Геґрідом, коли хтось виявить, що він ховає у своїй халупі нелегального дракона.
- Я вже й забув, що таке спокійне життя, - зітхав Рон, коли вони щовечора намагалися подолати цілу купу додаткових домашніх завдань. Герміона вже почала креслити графіки повторення матеріалу і для Гаррі з Роном. Це їх страшенно бісило.
Минув час, і одного разу на сніданку сова Гедвіґа принесла Гаррі ще одну записку від Геґріда. Там були тільки три слова: «Він си вилуплює».
Рон хотів утекти з гербалогії й відразу бігти до халупи. Герміона й чути про це не бажала.
- Герміоно, коли ми ще зможемо побачити, як вилуплюється дракон?
- У нас уроки, нам перепаде! Але це ще дурниці в порівнянні з тим, що трапиться з Геґрідом, коли хтось довідається про його витівки.
- Помовч! - зашипів Гаррі.
Мелфой сидів зовсім близько і відразу затих, прислухаючись. Що він устиг почути? Гаррі дуже не сподобався вираз його обличчя.
Рон без упину сперечався з Герміоною, поки вони йшли на гербалогію, і зрештою Герміона таки погодилася майнути до Геґріда під час ранкової перерви. Коли пролунав дзвоник, вони щодуху помчали на узлісся. Геґрід зустрів їх розпашілий і збуджений:
- Уже майже! - й запросив у хатину.
Яйце лежало на столі. Мало на собі глибокі тріщини. Всередині щось ворушилося, звідти долинало кумедне клацання.
Вони присунули стільці до столу й дивилися, затамувавши подих.
Раптом щось тріснуло - і яйце розкололося. На стіл бухнувся маленький дракончик. Він був не дуже гарний і, на думку Гаррі, скидався на зіжмакану чорну парасольку. Його кощаві крила були завеликі проти худющого чорного тіла. Він мав довжелезну носяру з широкими ніздрями, обрубки ріжків і вибалушені жовтаві очі.
Чхнув. З носа йому вилетіло кілька іскор.
- Хіба не красунчик, га? - пробурмотів Геґрід. Простяг руку, щоб погладити дракончикові голову, а той хапнув його за пальці, виставивши гострі ікла.
- Гляньте, гляньте!.. Він си впізнав свою мамцю! - втішився Геґрід.
- Геґріде, - запитала Герміона, - а як швидко ростуть норвезькі хребтоспини?
Геґрід уже збирався відповісти, аж раптом побілів мов полотно, скочив на ноги й кинувся до вікна.
- Що сталося?
- Хтось си зазирав крізь щілинку в фіранці! Якийсь хлопчина... він утікає назад до школи!
Гаррі підбіг до дверей і визирнув надвір. Упізнав його навіть здалеку.
Мелфой побачив дракончика.
Якась подоба посмішки, що не сходила з Мелфоєвого обличчя впродовж наступного тижня, постійно тримала в напрузі Гаррі, Рона та Герміону. Майже кожної вільної хвилинки вони бігли до затемненої хатинки Геґріда.
- Просто відпусти його, - переконував Геґріда Гаррі. - Нехай буде на волі.
- Не можу, - заперечував Геґрід. - Він ще такий маленький... Умре.
Усі подивилися на дракончика. Лише за тиждень він став утричі довший. З його ніздрів виривався дим. Геґрід занедбав свої обов'язки ключника, бо через того дракона не мав коли навіть угору глянути. На підлозі були розкидані порожні пляшки з-під бренді й куряче пір'я.
- Я си надумав назвати його Норберт, - сказав Геґрід, розчулено поглядаючи на дракончика. - Він си вже мене знає, ану гляньте!.. Норберт, Норберт! .. Де твоя мамця?
- Він, здається, чокнувся, - пробурмотів Рон на вухо Гаррі.
- Геґріде, - сказав Гаррі вголос, - мине два тижні, і Норберт стане такий, як твоя хатина. Мелфой будь-якої
