Українські народні казки - Тарас Капущак (упоряд.)

Слон обізвавсь:

— Добре ви пригадали, давно пора встановити між звірами порядок і правдиві закони.

Слон трохи подумав і почав казать:

— Господа старики! Всякому з вас звісно, що бог розгнівавсь на чоловіка і вигнав його з раю; тепер він не в правах командувать нами. Тепер бог лишив його права господарювать над усіма тваринами. Тоді ми підкорялись чоловікові і робили так, як він хотів, а тепер ми зостались самі, без начальника, треба нам вибрать кого-небудь царем, щоб управляв нами, давав всім порядок, щоб не допускав грабіж і розбій і щоб правдиво судив всіх за всякі провинності. Подумайте всі гарненько і скажіть, кого ви бажаєте наставить царем. Можу і я стать царем, бо я більший од усіх і сильніший, а не хочете, як хочете, про мене все одно, хоч і мене виберете. Лев, не дождавши слова громади, виступив наперед і каже:

— Ні, господа, слонові буть царем не підходить, він неповоротний, важкий, нездатний прудко бігать. Мені більше личить буть царем, мене всі будуть слухать і повинуваться, я прудкий, моторний, вродливий, і сила у мене, спасибі богу, є.

А далі виступив наперед бегемот і каже:

— Ні, господа, так не годиться, кожен з нас бажа буть царем; я теж великий і силу маю, а що я не вродливий, так це поміхою не повинно бути; з лиця води не пить, а саме головне — нужна правда і розумний порядок.

Вискочила з гурту лисиця, виступила наперед, сплигнула на пеньок і почала:

— Всякий розуміє, що всі ви три годитесь в царі і всякий з вас бажає бути царем, а щоб нікому з вас не було обиди і щоб обійтись без сварки і бійки, краще давайте зробим потайне засідання і там всі громадою порішим, кому з вас бути царем. Хай ви всі будете черговими на посад царя, ми одійдемо од вас геть подалі і там порадимось гуртом; на кого випаде більшість голосів, той і буде царем.

Всі схвалили річ лисиці, гукнули «браво!» і вирішили зараз же зробить потайне засідання. Всі звірі одійшли подальше і почали галдіть. Які слабші і беззащитні, ті кричали: «Нехай буде слон царем, він розумніший од усіх звірів на світі і він буде правдивіший од всіх». А звірі, котрі сильні і моторні, ті намагались, щоб лева вибрать царем, кричали: «Нехай буде лев царем, він моторніший слона і вродливіший од всіх, йому тіко й личить буть царем». А інші намагались кидати жеребки.

Лисиці дуже не хотілось гнівить лева, бо він її прохав, щоб вона за його старалась, а як за його не буде руку держать, так грозив розірвать її на клоччя. Лисиця всіма силами умудрялась виставить лева царем, бо вона тремтіла за свою шкуру. Лисиця вибігла наперед, злізла на пеньок, щоб всім було видко, і почала;

— Слухайте, господа, що я вам скажу. Багато з вас є таких, котрі бажають, щоб царем був слон. Правда, слон розумний і сильний, він крові не вжива і іншим не дозволяє; тіко самі судіть, господа, який з його буде цар, коли він неповороткий. Всі вороги наші будуть шкодить, розбійничать іще гірш є, чим тепер, і його не будуть бояться, бо добре знають, що він їх наказать не може, погониться за ними, а вони утечуть од його. На мою думку, краще всього наставить царем лева; він розумний, дужий і моторний, зможе винних наказать, і всі його будуть бояться. Хто нашкоде, так чортового батька утече від його: хоч кого, так дожене.

— Воно-то так, — обізвався олень, — тіко так робить неправдиво. Краще нехай так, як покаже більшість голосів; а щоб не було ні на кого пені, давайте кинемо жеребки.

— Так буде правдивіш, — гукнули останні звірі,— тіко як же ми зробим?

— А от як, — обізвався олень. — Хто бажа, щоб був царем лев, то нехай кида он у те дупло кожен по одному горіху, а хто бажа царем слона, той хай кида жолуді.

— Добре ти пригадав, — гукнули всі,— значить, так і зробим.

Назбирали цілий ворох жолудів і горіхів і змішали їх докупи. Лисиця стала на задні лапи і заявила:

— Ну, господа, тепер приступайте до діла.

Всі почережно почали підходить до вороха жолудів і оріхів і кожен брав по одному зерну, кому що нравилось, — і кидали в дупло. Хижі звірі, які любили кров, ті брали горіхи, а які вживали овочі і траву, ті брали жолуді. Лисиця побачила, що на бік лева менше кидають, почала хвостом вертіти, підбігала до кожного і підморгувала, щоб брали горіхи, а коли підходили брать жеребки малі звірки, так лисиця кожному шептала на вухо: «Бери горіх, а то лева прогнівиш, він тебе задаве, як жабу, і я на тебе розсерджусь, не дам тобі просвітку».

Малі звірки боялись, щоб не попасти в опалу, брались за горіхи. Сама лисиця замість одного горіха зачепила жменю і кинула в дупло так, що ніхто не міг помітить. Стали провірять жеребки, і виявилось однакове число горіхів і жолудів. Медвідь і каже:

— Ну, що ж тепер будем робити? Тут щось не так. Давайте знов кинем жеребки і будем пильно придивлятися, щоб хто не кинув більше, чим треба, і щоб ніхто не підказував, що кому брать.

Лисиця вискочила наперед і каже:

— Ні, господа, знов кидать жеребки не подобає, а тепер давайте ми зробим ось що: ходім ми до намічених нами чергових і заявим, що вони для нас однакові, а кому з них буть царем, ми там що-небудь пригадаєм і порадим їм зробить, що треба буде.

Пішли вони всією громадою до чергових на посад і повідомили їх, що жеребків випало на обох по однаково.

Лисиця в першу голову виступила наперед і каже:

— Ясновельможні пани! Громада намітила в царі одного кого-небудь з вас, пана лева або пана слона. Кинули ми жебраки, кому з вас буть царем, і, перелічивши ті жебраки, виявились однаково одному й другому. Тепер треба пригадать що-небудь інше. По-моєму, нехай буде так: хто кого перегоне, той і буде царем. От попробуйте зараз побігти навперегонки, хто з вас прудкіший, той, значить, цар.

Слон каже:

— Прудко бігать я не можу од природи. Мені здається, що цареві прудко бігать нема чого. Нужен порядок, і розумна розправа, і правдивий суд, а коли треба буде за ким погнаться, так я прикажу, кому захочу.

— Ну, так тоді нехай буде