Українська література » Дитячі книги » Семеро підземних королів - Олександр Мелентійович Волков

Семеро підземних королів - Олександр Мелентійович Волков

Читаємо онлайн Семеро підземних королів - Олександр Мелентійович Волков
алмаз і виявився тим талісманом, що врятував тебе.

— А що таке талісман? — запитала Еллі.

— Це річ, що охороняє людину від біди, — роз'яснив Фарамант.

І всі троє зраділи від того, що дівчинці саме в цей час забаглося побавитись діамантом. Що було б, якби вона заснула разом з іншими? Усі вони могли б лежати в зачарованому сні дуже юнго, перш ніж безголові дуболоми здогадалися б чим-небудь запобігти лихові.

Фарамант і Дін Гіор зайнялись вихованням Лестара та інших Мигунів, а Еллі віддавала час Фреду й Тотошкові.

Від сімох королів пригоду вдалося приховати. Коли Лестар отямився, він послав дуболомів, щоб ті випустили чудодійну воду з басейну через спеціальний кран. А потім подався до Страшила, аби все розповісти.

У сухому повітрі ливарні правитель Смарагдового міста почував себе чудово, і в його голові роїлися геніальні думки. Про них він навіть нікому, не казав, бо тільки сам їх міг збагнути. Під час доповіді Лестара в мудрій голові Страшила виникла така ідея, що він підстрибнув від захоплення і наказав майстрові негайно викликати до нього Хранителя часу Ружеро.

Привітавши Ружеро, Страшило запитав його:

— Скажіть, мій друже, невже вам потрібні аж семеро королів і вся ця челядь навколо них, яку вам доводиться утримувати?

Ружеро, подумавши, відповів:

— Правду кажучи, особливої потреби в них нема. Але народ звик… І потім кожен король і вся його челядь спали шість місяців з семи.

— А на сьомий бенкетували за рахунок простих людей?

— Це правда, — зніяковіло погодився Ружеро.

— То чому б вам не приспати всю цю компанію загалом? — запитав Страшило.

— Усіх сімох королів?! — вигукнув Ружеро. — Це чудова думка! Але… ось яка біда: адже вони здогадаються, що тут прихований злий замір, і не погодяться.

— А якщо їх так приспати, щоб вони про це й не підозрівали?

— Це важко, сказав Ружеро. — Зараз царює Ментахо, він дуже розумний і здогадливий.

— Ми приспимо і його, і розум йому не допоможе. Лестар, друже, розкажи, що сталося з вами в печері.

Почувши розповідь про те, як люди заснули від випарів чудодійної води, Ружеро вигукнув:

— Це зовсім міняє справу. Ми зберемо туди всю цю юрму, і хай їх непомітно здолає чарівний сон. Але ось іще одна перешкода: адже і ми, організатори цієї затії, також заснемо разом з ними. А якщо ми не появимося, то це виглядатиме підозріло.

— Не турбуйтеся, — сказав Лестар. — У нас на цей випадок є талісман.

І він розповів Хранителеві часу про властивості діамантів.

Ружеро був у захваті.

— Тоді вирішено! Ми приспимо всіх цих дармоїдів, країна зітхне вільно.

— А потім? — спитав Страшило.

— Що — потім?

— Коли вони прокинуться?

— Якщо вони залишаться поблизу джерела вони не прокинуться, — заперечив Ружеро.

— Але дозвольте, мій друже, — повагом мовив Страшило — це буде справжнісіньке вбивство!

— Вибачте, ваша величносте, я про це не подумав. Доведеться перенести їх у Веселковий палац, і хай вони сплять собі у своїх коморах.

— А потім? — наполегливо запитав Страшило.

— Що потім? — роздратовано перепитав Ружеро.

— Адже ж вони коли-небудь все-таки прокинуться!

— А ми їм знову дамо води, — невпевнено сказав Хранитель часу.

— Тоді ліпше вже залишити їх помирати у Священній печері — насмішкувато вигукнув Страшило. — Це буде швидше, і вам менше турбот.

— Ваша величносте, поясніть, я вас не розумію, — благав Ружеро. — Ваші думки надто глибокі для мене, адже недарма жителі Смарагдового міста прозвали вас Тричі Премудрим!

— А ви про це чули? — поблажливо усміхнувся Страшило. — Добре, я вам поясню свою ідею. Після чарівного сну ці люди прокидаються подібними до немовлят, — чи не так?

— Так!

— Їх знову виховують протягом кількох днів, нагадують про те, що вони знали, але забули?

— Так!

— То що вам заважає переконати того ж короля Ментаха, коли він прокинеться, що до свого чарівного сну він був не королем, а ковалем, слюсарем або землеробом, і допомогти йому оволодіти основами відповідного ремесла?

Якби грім ударив біля ніг Ружеро, він не був би так вражений. На обличчі Хранителя часу засяяла радісна усмішка.

— Ваша величносте, ви — найбільший мудрець у світі! — вигукнув він.

— Ну, це давно всім відомо, — скромно відповів Страшило.

СІМ ХИТРИХ НАМІРІВ

адість Ружеро тривала недовго. Один із придворних передав Хранителеві часу, що його хоче бачити сам король Ментахо.

Ружеро з'явився у призначений час. Король провів його у маленьку кімнату, щільно причинив двері. З огляду на таку обережність Ружеро зрозумів, що розмова буде секретна.

Ментахо посадив відвідувача у м'яке крісло, сам сів навпроти.

— Як поживаєте, дорогий мій друже? — люб'язно почав король. — Здається, у вас багато турбот?

— Дуже багато, — підтвердив Ружеро.

— Ви повинні берегти своє дорогоцінне здоров'я, і частину своїх турбот треба перекласти на інших, — вів далі Ментахо незвично лагідно.

Це примусило Хранителя часу насторожитися. Ніколи ще Ментахо з ним так не розмовляв.

«Обережно, Ружеро, — сказав сам собі старий. — Король хоче добитися від тебе чогось дуже важливого».

— Так, до речі, — ніби між іншим кинув Ментахо, — я чув, що розчаклування Священного джерела наближається до завершення?

— Ви не помиляєтесь, ваша величносте!

— І от у зв'язку з цим мені спала на думку одна потішна ідея, — нервово засміявся Ментахо. — Не знаю схвалите ви її чи ні, мій дорогий друже?

— Кажіть, ваша величносте!

— Перша черга спати — моя, — говорив король, — але, правду кажучи, останнім часом я переконався, що чарівний сон не таке вже й благо і що життя набагато цікавіше, особливо, коли ти — король!

— Тоді залишайтесь королем, — стримано мовив Ружеро.

— Так, але король, що править, і король, що чекає своєї черги правити, — зовсім різні речі!

— Я не розумію вашої думки, скажіть ясніше.

І Ментахо пішов навпростець:

— Я влаштую бенкет для своїх братів та їхніх, придворних. У вино, яке їм подаватиметься, ми добавимо Сонної води (бажано якнайбільше!) і хай ця компанія засне чарівним сном!

Помітивши здивування співрозмовника, король сухо спитав:

— Вам не подобається моя ідея? Може, ви думаєте, що хтось з інших королів здатен ліпше за мене керувати державою?

Ружеро подумав: «Якщо я не погоджуся, Ментахо знайде собі інших помічників, і нам усім загрожуватиме небезпека».

І він висловив цілковиту згоду з планом короля. Той розчулився і обіцяв Ружеро великі блага:

— Ви у країні станете першим після мене, я вам побудую палац, не гірший за Веселковий!..

— Я не потребую нагород, ваша величносте, — сказав Ружеро. — Покладіться на мене, і все буде зроблено.

— Але нікому ні слова, особливо Еллі та всім іншим

Відгуки про книгу Семеро підземних королів - Олександр Мелентійович Волков (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: