Семеро підземних королів - Олександр Мелентійович Волков
— Ей-гей-гей-го! Я знову-знову-знову з Еллі! Ей-гей-гей-го!..
Та небавом він отямився і збентежено затулив рота долонею: не належало знатній особі поводити себе так легковажно.
А тут до нош підоспіли Залізний Дроворуб, Фред Каннінг, Сміливий Лев, Дін Гіор, Фарамант… Почався веселий гармидер. Еллі й Тотошко переходили з рук до рук, і король Ментахо з гіркотою подумав, що йому не доведеться блиснути ораторським мистецтвом. Він нашвидку сказав кілька люб'язних фраз і одержав у відповідь вітання Страшила, Дроворуба та Лева — правлячих осіб горішніх країн.
Потім усе змішалося і веселим гуркотом попливло у Місто Семи Володарів.
Еллі їхала на спині Лева, а поруч ступав Фред і розповідав про свої пригоди з того часу, як він уночі, переодягнутий, вийшов із сонного палацу.
Але його щохвилини перебивав Дроворуб, який пропонував Еллі послухати, як сильно і радісно б'ється його серце з тієї миті, як він її побачив.
Часом і Лев повертав голову і не упускав нагоди додати слівце про те, як він зібрав, а потім розпустив могутнє військо, а Кагги-Карр сварилася з Тотошком через те, кому сидіти на руках у Еллі, і була страшенна метушня, але всі були дуже задоволені…
МЕХАНІЧНЕ ЧАКЛУНСТВО
а честь знатних гостей семеро підземних володарів влаштували пишний бенкет. На бенкеті був показаний балет: юнаки і дівчата з танцювальної академії Лана Пірота виявили чудеса мистецтва і заслужили загальне схвалення. До речі, юних акторів наступного ж дня відправили додому: перебування в Печері могло зашкодити їхньому неміцному ще здоров'ю. З ними пішли і Жувани які принесли подарунки підземним жителям. Маленькі чоловічки лише один день пробули в Печері, але на все життя в їхніх душах поселився страх перед похмурими і величними її дивами.І господарі, і гості після бенкету спали довго, як убиті, звичайно, за винятком Залізного Дроворуба і Страшила: ті ніколи не спали.
Щойно Лестар прокинувся, одразу ж взявся за справу. Ще напередодні він познайомився з Хранителем часу Ружером і довго з ним розмовляв.
Лестар і Ружеро сподобалися один одному, між ними відразу запанувала приязнь. На ранок після бенкету Лестар розшукав Ружера, попросив провести його до Священної печери. Двоє нових друзів, простуючи, жваво бесідували, а за ними дуболоми під наглядом майстрів тягли труби важелі та блоки.
З розмови Лестар зрозумів, що Хранитель часу не дуже вірить у те, що Сонну воду можна повернути чаклунством. Майстер бачив, як Ружеро хитрувато поглядав на всю складну техніку, яку несли дерев'яні люди, і, посміхаючись, промовляв:
— Так, звичайно, з такими пристосуваннями справа піде на краще, і підземний дух, може, й поступиться. А то у бідолашної Еллі були одні заклинання. А що таке заклинання? Слова.
— Шановний Ружеро, я бачу, ви прониклива людина, — сказав Лестар. — Але, гадаю, не варто навіювати подібні думки сімом королям.
— Я і сам так думаю, шановний Лесгаре, — погодився Хранитель часу. — Адже не все те, про що йдеться між друзями, годиться для вух їхніх величностей.
Старики, задоволені один одним, крокували далі.
У Священній печері Лестар зайнявся істотними дослідженнями Наказавши дуболомам дотримувати тиші, він прикладав вухо до землі у різних місцях, прагнучи почути шум підземних вод. Він тримав над щілинами у скелі дзеркальце, щоб вловити на ньому сліди випарувань.
Довго тривали його пошуки а в цей час Ружеро сидів на камені і відпочивав від довгої дороги. Потім Лестар підійшов до нього.
— Ну як, дорогий друже? спитав Ружеро. — Надія є, але чаклунство буде довгим і важким, — обережно відповів Лестар.
Для початку дуболоми під керівництвом Лестара та інших Мигунів розрівняли майданчик поблизу басейну і встановили основу для свердлильного апарата. В їхніх дужих руках робота аж кипіла, вони без напруження вергали великі камені.
— Добра спадщина залишилася вам після Урфіна Джюса, — сміючись, сказав Ружеро.
— Так, скаржитися не доводиться, — погодився Лестар. — Але зауважте, що вони стали слухняними працівниками лише після того, як їм вирізьбили нові кращі обличчя. А це було зроблено за ініціативою Страшила.
Компанія повернулась в місто аж під вечір. А там уже затівався новий бенкет. Це Страшило відповідно до правил міжнародного етикету готувався зі свого боку пригостити королів з продуктів, які принесли з собою його люди.
Минуло ще кілька днів. Між Містом Семи Володарів і Священною печерою встановилося постійне сполучення Дуболоми, Мигуни й підземні металісти постійно снували туди-сюди, переносячи деталі машин і необхідні матеріали. Але королям, придворним і шпигунам вхід у Священну печеру був заборонений. За наполяганням Лестара Еллі сказала сімом королям, що там перебуває страшний дух на ім'я Великий Механік, і перемогти цього духа можна тільки механічним чаклунством. А при механічному чаклунстві стороннім бути вкрай небезпечно, це може вплинути на розум.
Зате присутність Еллі під час підготовки механічного чаклунства було оголошено обов'язковим, і вона проводила там всі дні. Священну печеру не можна було оскверняти зужитком звичайних житейських потреб — їдою і сном, а тому табір для працівників влаштували в одній із сусідніх печер. Туди перенесли ліжка і розвели вогнище для приготування страв.
Але для Еллі, як феї, було зроблено виняток. Дуболоми побудували для неї у Священній печері легкий затишний будиночок, де було все необхідне: ліжко, обідній столик, шафа для сукенок (Страшило привіз їй цілу дюжину!) тощо. Там Еллі, втомившись від шуму механізмів, годинами відпочивала з Тотошком.
А робота йшла повним ходом. Дзижчали свердла, вгризаючись у тверду породу. Майстри Мигуни скріпляли гвинтами труби для насосів і готували клапани. Допитливий Фред устигав всюди: то він передавав якийсь наказ Лестара, то підносив слюсарю потрібну деталь, то приглядався до роботи бурильників. Хлопчик був на вершині блаженства: чи міг колись хоч би подумати, що на його долю випадуть такі незвичайні пригоди?..
Але Страшило, Залізний Дроворуб і Лев не появлялися в лабіринті: вологий клімат Печери виявився шкідливим для них.
Після кількох днів перебування в підземеллі Страшило почував себе дуже погано. Пересувався він з величезним зусиллям, бо солома обважніла від вологості, а просушитися не було де. В Печері варили їжу в невеличких пічках, звідки вогонь не міг вибратися назовні й пошкодити слабким очам підземних жителів. Пічки зовсім не зігрівали навколишнє повітря.
Ще гірше було з дивними мізками Страшила. Висівки, якими була набита його голова, також відсиріли, а
