Українська література » Дитячі книги » Острови Халдеї - Діана Вінн Джонс

Острови Халдеї - Діана Вінн Джонс

Читаємо онлайн Острови Халдеї - Діана Вінн Джонс
здивований живописом Тітоньки Бек. Тітонька Бек є доволі художницею. Вона каже, що це головний наш дар, людей Скарру. Наша кімната оточена малюнками – там були мої портрети, моєї бідолашної покійної матері та будь-якого пастуха чи рибалки, які доволі необдумано погодилися посидіти для неї. Моїм улюбленим була прекрасна група дітлахів у замку, які зібралися разом та сперечалися та хихикали на сходах, що вели нагору у холі, із освітленням, що косо падало на них, золотими зігзагами до верхів’я сходів. Але були також і краєвиди, гори, болота та море, і декілька картин із човнами. Тітонька Бек навіть розмалювала ширму, яка ховала її ліжко, щоб та виглядала як одна зі стін, із поличками з банками та пляшечками та із зв’язками цибулі.

Цей хлопець – його ім’я було дивним Логранським, що звучало як Ого, що пояснювало його прізвисько – витріщався на все це, а його велика гладка* голова витяглася уперед і його біле плямисте обличчя зморщилося від здивування. Він витріщався дуже наполегливо на ширму, перш ніж зміг вирішити, що то також малюнок. Тоді його потворне обличчя повністю почервоніло тому що спочатку він думав, що то справжня стіна.

_____________________

* скоріше всього, його голова була поголена

- Що трапилося, Ого? – сказала Тітонька Бек. Як і усі, вона трохи саркастично ставилася до нього.

- Ц-це, - заїкався він. – Це настільки гарне, настільки справжнє. Та… - він вказав на групу дітлахів на сходах. – Я на цій.

Він також там був, хоча я цього раніше не помічала. Він був найменший, його зіштовхував з нижніх сходів більший хлопчик, ймовірно мій кузен Івар Тітонька Бек дуже розумна. Вона з усіх швиденько зробила ескізи, вугіллям, і жоден з них зовсім не знав, що їх намалювали.

Самовдоволений, задоволений вираз зібрався, складками, на худому обличчі Тітоньки Бек. Вона не захищена від похвали, але їй подобається, коли всі думають, що вона строга та безпристрасна.

- Не забудь передати твоє послання, - сказала вона. – Що у ньому?

- О, так. – Витягнувся Ого, майже витираючи балки своєю головою. Нещодавно він сильно виріс і був навіть вищий за Тітоньку Бек. – Я маю привести вас обох на вечерю у замку, - сказав він. – Король бажає проконсультуватися із вами.

- В такому випадку, - сказала Тітонька Бек, - ти приймеш кухоль мого пива та посидиш надворі, поки Ейлін одягнеться?

Ого кинув збуджений погляд кудись, у напрямку поличок над моєю головою. Він був дуже збентежений, побачивши мене у ліжку майже роздягненою, і уникав дивитися будь-куди біля мене, до цього.

- Якщо вона хвора, - голосно сказав він, - то вона не повинна йти.

- Ти дуже дбайливий, - сказала Тітонька Бек, - але вона не хвора – лише трохи втомилася – і ми вдвох незабаром будемо готові. А ти зараз побудеш надворі. – І вона сунула кухоль у його великі розові руки та спрямувала його знову за двері, до лавки, на яку світило сонце і з якої відкривався краєвид на море. – Поспіши, - сказала вона мені, коли ляснула дверима за ним. – Синю сукню та найкращий плед і не забудь спершу умитися. Я причешу тебе, коли будеш готова.

Я піднялася зі стогоном, коли Тітонька Бек зникла за розмальованою ширмою. Я вся заклякла та все ще була схильна до тремтіння. А Тітонька Бек така метушлива із тим умиванням. Я відчувала, що помилася до півсмерті вчора, а тепер вона чекає, що я знову вся намокну. Але я не посміла ослухатися. Я знала з гіркого досвіду, що вона завжди може сказати коли я лише намочу чашу та ганчірку для миття. Вона ніколи не казала, що знає, але розчісування, яке за цим слідувало завжди було покаранням.

Я похмуро одягалася, дивуючись, чого хоче Король Кеніг зараз. Він консультувався із Тітонькою Бек раз на тиждень, у будь-якому випадку, але він рідко турбується, щоб залучити і мене. Фактично, відбуваються такі собі битви, тому що Тітонька Бек майже завжди бере мене із собою, як частину мого навчання. Тоді мій далекий родич Король Кеніг дивиться з-під лоба та теребить бороду, та гарчить щось про те, що немає необхідності у піхоті, а Тітонька Бек посміхається йому однією зі своїх відшліфованих посмішок, дуже солодко, і, зазвичай, я залишаюся, слухаючи, як Король запитує про прикмети для набігів на сусідів, чи, що робити із зерновими цього року.

Цікаво буває лише тоді, коли Тітонька Бек посилає, щоб наповнили срібну чашу, і вбачає для нього майбутнє. Я люблю спостерігати за цим – не те, що я колись щось змогла побачити у чаші, але мені подобається спостерігати, як моя тітка це бачить. По спині бігають мурашки від певного виду збудження, коли вона каже, дивним, стогнучим голосом:

- Я бачу вогонь на Вершині Бурь і велика рогата худоба налякана. – Вона також завжди права. Коли вона це сказала, клани Кормаків набігли з сусіднього королівства, але дякуючи Тітоньці Бек, наш народ був готовий зустріти їх. Мені навіть трапилося побачити трохи битву.

У будь-якому разі, як ви могли зрозуміти з цього, Тітонька Бек є Мудрою Жінкою, так само як і чарівницею, як і всі жінки у наші родині. Чоловіки, що народжуються у нас, одружуються поза родиною. Ось як Король Кеніг трапився нашим далеким родичем. Брат моєї пра-пра-бабусі одружився із сестрою тодішнього Короля і їхній син був дідусем Короля Кеніга. Колись, наша родина була велика, із репутацією найкращих Мудрих Жінок на весь великий острів Скарр, але це було за часів Дванадцяти Сестер Кенніл. Тепер Тітонька Бек та я - лише єдині, хто залишився. Але Тітонька Бек все ще, як кажуть. Найкраща.

Також вона виглядала досконало, коли вийшла з-за ширми у своїй найкращій сукні та всілася, щоб причесати мене. Моє волосся все ще було вологе, і вона його багато смикала, щоб позбутися трав, що заплуталися у ньому.



                      Глава 2.


До замку

Відгуки про книгу Острови Халдеї - Діана Вінн Джонс (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: