Мауглі - Редьярд Джозеф Кіплінг

Мауглі гнав стадо на пасовисько сільською вулицею, сидячи на спині буйвола Рами, найбільшого бика в усьому поселенні. Блакитнувато-чорні буйволи, з довгими, загнутими назад рогами й лютими чорними очима один за одним виходили зі своїх загородок і приєднувалися до стада. Мауглі швидко зумів поставити себе так, що всі хлопчики визнали його головним над собою — сам Мауглі узявся пасти буйволів, яких підганяв довгим бамбуковим батогом, а іншому хлопчику, якого звали Каміа, доручив пасти іншу худобу окремо. Він наказав дітям бути дуже обережними і не відходити далеко від стада.

Індійське пасовисько — це місцевість, оточена скелями, поросла густим чагарником, переорана яругами. Худоба блукає тут, розсіявшись поодинці, й пастуху важко встежити за тваринами. Буйволи тримаються зазвичай поблизу озер і мочарів, де вони годинами валяються в теплій багнюці. Мауглі погнав буйволів окремо від іншого стада до того кінця пасовиська, де річка Вайнганга виходила з Джунглів. Тут він зіскочив зі спини Рами, прослизнув у бамбукові зарості і побачив Сірого Брата.

— Я тут чекаю на тебе вже кілька днів. Чому ти пасеш стадо?

— Мені доручили пасти його, — відповів Мауглі. — Мене призначили сільським пастухом. Ну, що нового чути про Шер-Хана?

— Він знову повернувся в наші краї і довго блукав тут, чатуючи на тебе. Тепер тигр знову пропав, бо тут стало менше дичини. Але кульгавий ще має надію зловити тебе.

— Чудово. Хай увесь час, доки він відсутній, ти чи хтось із братів сидітиме он на тій скелі — так, щоб, вийшовши із села, я міг вас побачити й дізнатися, чи не повернувся ще Шер-Хан. А коли він повернеться, чекай на мене під деревом дхак, посеред пасовиська. Мені б не хотілося потрапити йому в зуби.

Потім Мауглі відшукав затінене місце й ліг спати, поки буйволи паслися навколо нього. Випасання худоби в Індії — одне з найлегших занять. Худоба, за якою майже ніхто не наглядає, то блукає, поскубуючи травичку, то лежить, ремиґаючи. Буйволи заходять у болото й сидять там, повністю занурившись у грязюку. Вони виставляють свої морди з чорно-блакитними очима або лежать непорушно на землі, схожі на чорні кам’яні брили. А сонце тим часом підіймається вище і пече дедалі сильніше. Маленькі чередники лежать у затінку та прислухаються до крику самотнього шуліки. Піднявшись на шалену височину, він посилає звідти свій пронизливий крик і оглядає все, що робиться на землі. Діти знають, якщо помре хтось, якщо загине корова, то цей сторож-шуліка кинеться донизу; його товариш, що також ширяє за кілька миль від нього, побачивши це падіння, спуститься в тому ж напрямку. За ним ще один, ще, і так, перш ніж тварина сконає, ціла зграя голодних шулік з’явиться невідомо звідки сподіваючись на щедру поживу. Пастухи сплять, прокидаються, трохи пройдуться і знову засинають. Вони плетуть із сухої трави маленькі кошики й садять у них коників, або ловлять двох богомолів і змушують їх битися один з одним, або роблять намисто з чорних і червоних горіхів, або спостерігають за ящірками, які гріються на скелях, чи за змією, що зловила жабку. Вони співають ліричних пісень, які закінчуються дивними переливами. Так минає день, що здається цим дітям таким безкінечно довгим, яким не здається комусь іншому ціле життя. Іноді вони розважаються тим, що будують із грязюки палаци з фігурами людей, коней, буйволів; вкладають у руки людей палички й називають їх князями чи богами. Вечоріє, і діти криками скликають худобу. Буйволи проламують засохлу багнюку й один за одним із шумом вибираються з болота. І ось уся череда повільно тягнеться рівниною назад до вогників села, що мигтять серед нічного мороку.

День у день Мауглі ганяв буйволів на пасовисько, раз у раз кидав він погляд на скелю, помічав там знайому фігуру Сірого Брата й розумів, що Шер-Хан ще не повертався. Годинами лежав він у траві, прислухаючись до строкатого шуму, що долинав до його чутливого вуха, і згадував дні, проведені в Джунглях. Якщо б Шер-Хан з’явився поблизу, біля Вайнганги, накульгуючи, як завжди, то Мауглі в ці тихі години, мабуть, відчув би його ще здалеку.

Нарешті прийшов день, коли очі Мауглі не помітили на знайомій скелі сірої фігури Брата. Сміючись і радіючи, погнав він буйволів до рівчака, до того дерева дхак, біля якого вони домовилися зустрітися. Під деревом із червонясто-жовтими квітками сидів Сірий Брат. Його спина вся напружилася від збудження, яке він ледь стримував.

— Шер-Хан цілий місяць ховався, щоб схопити тебе на пасовиську. Минулої ночі він ішов за тобою разом із Табакі, — сказав вовк, відхекаючись.

Мауглі спохмурнів.

— Я не дуже боюся Шер-Хана. Більш небезпечні хитрощі Табакі.

— Ну, тепер можеш його вже не боятися, — сказав вовк, облизуючи лапи. — Я поквитався з Табакі. Зараз шакал розмовляє хіба що із шуліками. Однак я встиг дещо дізнатися від нього, перш ніж переламав йому хребта. План Шер-Хана полягає в тому, щоб підстерегти сьогодні ввечері біля воріт села тебе чи когось іншого, хто трапиться. Тому він заліг у сухій балці біля Вайнганги. Тепер він, мабуть, уже там.

— Ти не знаєш, як він сьогодні: наївся чи полюватиме з порожнім шлунком?

Від відповіді на це питання залежав весь успіх плану Мауглі.

— Вранці він зловив свиню, поїв і напився. Адже ти знаєш Шер-Хана: він не звик постувати, навіть якби від цього залежав успіх його помсти.

— От дурень, дурень! Та його ж обжене останнє з цуценят! Поїв, напився та ще думає, мабуть, що я чекатиму, доки він виспиться! Тепер треба дізнатися точно, де він лежить. Якби з нами був хоча б з десяток наших братів, ми б упоралися з ним зараз, поки він спить! Я б погнав на нього буйволів, але вони не будуть нападати, доки не відчують його запах, а їхньої мови я не знаю. Ось що