Гаррі Поттер і напівкровний принц - Джоан Роулінг
Ці слова якось не пасували до Ронової матері; відчуваючи, що він чогось не розуміє, Гаррі запитав:
— Про кого це ви?…
Відповідь на своє запитання він одержав, ще й не договоривши. Двері спальні знову рвучко відчинилися, й Гаррі інстинктивно з такою силою смикнув на себе ковдру, що Герміона й Джіні попадали з ліжка. У дверях стояла дівчина такої запаморочливої вроди, що в кімнаті раптом наче забракло повітря. Висока й струнка, з довгим білявим волоссям, вона, здавалося, випромінювала легеньке сріблясте сяйво. А довершувала це досконале видіння важка таця зі сніданком в її руках.
— ’Аггі, — вимовила вона гортанним голосом. — Тсе бульо дюже довго!
Дівчина переступила поріг і пішла до нього, за нею дріботіла сердита місіс Візлі.
— Не треба було брати тацю, я й сама віднесла б!
— Тсе бульо не вашко, — сказала Флер Делякур, ставлячи тацю Гаррі на коліна, а тоді нахилилася й поцілувала його в щоку: він відчув, як палає те місце, якого торкнулися її вуста. — Я так готіла його батшити. Пам’ятаєш мою сестгу, Ґабгіель? Вона не пегестає говогити пго ’Аггі Поттега. Вона буде гада побатшити тебе знову.
— О… то вона теж тут? — прохрипів Гаррі.
— Ні-ні, дугненький, — дзвінко розсміялася Флер, — я казала пго наступне літо, коли ми… то ти не знаєш? — її великі сині очі округлилися й вона докірливо глянула на місіс Візлі, котра почала виправдовуватися:
— Ми просто ще не встигли йому сказати.
Флер знову повернулася до Гаррі, тріпнувши своїм сріблястим волоссям, аж воно хльоснуло місіс Візлі по обличчю.
— Ми з Біллом збигаємося одгушитись!
— Он як, — пробелькотів Гаррі. Він не міг не помітити, що місіс Візлі, Герміона й Джіні уникають дивитися одна одній у вічі. — Ого. Е-е… поздоровляю!
Вона нахилилася й знову його поцілувала.
— Білл загаз дюже зайнятий, багато пгацює, а я пгацюю на півставки в Ґгінґотсі, шоб поліпшити свій вімова, тому він запгосив мене на кілька днів сюди, шоб кгашче зазнайомитися з його годиною. Я так згаділа, коли потшула, шо ти пгиїдеш… тут нічого гобити, хіба шо любиш кугей чи куховагити! Ну… смашного тобі, ’Аггі!
На цих словах вона граціозно крутнулася й випливла з кімнати, тихенько причинивши за собою двері.
Місіс Візлі прошипіла щось схоже на «пхи»!
— Мама її ненавидить, — спокійно повідомила Джіні.
— Неправда! — сердито заперечила місіс Візлі. — Просто я вважаю, що вони поспішили з заручинами!
— Вони вже рік знайомі, — втрутився Рон, що, ніби причмелений, не зводив очей із зачинених дверей.
— Хіба це довго! Я, звісно, розумію, чому так сталося. Усе через непевність, пов’язану з поверненням Відомо-Кого, бо люди думають, що завтра їх може не стати, тому й поспішають з усілякими рішеннями, над якими раніше поміркували б. Так само було й під час його попередньої могутності — люди тікали зі своїми коханими світ за очі…
— А серед них і ви з татом, — хитро додала Джіні.
— Це так, але ми з батьком чудово пасували одне одному, навіщо нам було чекати? — заперечила місіс Візлі. — Тоді як Білл і Флер… ну… що вони мають спільного? Він працьовитий, практичний, а вона…
— Корова, — підказала Джіні, киваючи головою. — Але Білл не такий уже й практичний. Він же спеціаліст зі зламувань проклять і любить пригоди, любить ефектність… думаю, саме тому він і волочиться за Флегмою.
— Не називай її так, Джіні, — розсердилася місіс Візлі, а Гаррі з Герміоною розреготалися. — Ну, мені вже треба йти… їж, Гаррі, яєчню, поки тепла.
Вона вийшла. Ронове очманіння не миналося; він сіпав головою, наче пес, що намагається струсити воду з вух.
— Хіба до неї не можна звикнути, живучи в одному домі? — спитав Гаррі.
— Воно-то так, — погодився Рон, — але коли наштовхуєшся на неї несподівано, як оце зараз…
— Жалюгідно, — люто чмихнула Герміона й відійшла від Рона аж до стіни, а там розвернулася, склала на грудях руки і втупилася в нього.
— Невже ти хочеш, щоб вона тут тинялася завжди? — недовірливо спитала Джіні в Рона. Коли той тільки знизав плечима, сестра додала:
— А я впевнена, що мама покладе цьому край.
— Як же вона зуміє? — поцікавився Гаррі.
— Вона цілий час намагається запросити в гості Тонкс. Має, мабуть, надію, що Білл накине на неї оком. Я теж на це сподіваюся. Краще б у нашій родині була вона.
— Так їй і вдасться, — саркастично зауважив Рон. — Послухайте, та жоден нормальний чувак не вибере Тонкс, якщо поруч буде Флер. Тобто Тонкс класна, коли не робить ідіотських фокусів з волоссям і носом, але…
— Вона в сто разів приємніша за Флегму, — заперечила Джіні.
— І значно розумніша, бо вона аврор! — додала з кутка Герміона.
— Флер теж не дурна, не забувайте, що вона брала участь у Тричаклунському турнірі, — сказав Гаррі.
— Хоч ти не починай! — огризнулася Герміона.
— Мабуть, тобі подобається як вона каже "’Аггі"? — зневажливо кинула Джіні.
— Ні, — заперечив Гаррі, вже не радий, що втрутився, — я тільки казав, що Флегма… тобто Флер…
— Я воліла б мати в родині Тонкс, — повторила Джіні. — Вона хоч весела.
— Щось вона останнім часом не дуже веселить, — заперечив Рон. — Я її бачив кілька разів і вона більше нагадувала Плаксиву Мірту.
— Це несправедливо, — обурилася Герміона. — Вона й досі не відійшла від того, що сталося… усе ж… він її двоюрідний брат!
У Гаррі стислося серце. От і до Сіріуса добралися. Він схопив виделку й почав закидати в рота яєчню, щоб у розмову не втягли і його.
— Тонкс і Сіріус майже не знали одне одного! — вигукнув Рон. — Сіріус просидів в Азкабані пів її життя, а до того їхні родини навіть не зустрічалися…
— Не в тому річ, — заперечила Герміона. — Вона вважає, що винна в його смерті!
— Чого це? — не зміг стриматися Гаррі.
— Бо це вона билася з Белатрисою Лестранж. Мабуть, відчуває, що якби тоді її перемогла, то Белатриса не змогла б убити Сіріуса.
— Це дурість, — сказав Рон.
— Це почуття вини з боку того, хто вижив, — сказала Герміона. —
