Подорож «Пройдисвіта» - Сергій Волошин

—  Ііу, їздила вона ж колись, — невдоволено буркнув Боба, який також здавався дещо розгубленим.

— Годі базікати, — озвався Сашко, — і так на душі млосно. Опанасику, який у нас план?

— План простий, — сказав захеканий Опанасик, — ми готуємо трактор, а ви чавите Замуляку. Тільки швидше, я вас прошу. Тритончика дуже шкода, чує моє серце, ось-ось Щука-Злюка прорве його заслін, а там і нам буде непереливки.

— Та що ж робити з цією калошею? — розпачливо нявкнув Васька, вдивляючись в те, що друзі називали трактором.

— Плавунець-Хитрунець, швиденько ставай і пильнуй Злюку, — тим часом командував Опанасик. Жук махнув лапкою і нашорошив свої антени.

— Вовтузяко, покажи клас! Розжени шмарклі Замуляки, — звернувся до черепахи Опанасик. Та у відповідь посміхнулась (від посмішки на її зміїному обличчі у Васьки хвіст умить розпушився) і з розгону вліпилася у бік «калоші»-трактора.

Друзі одразу зрозуміли, чому її називають вовтузякою, Вона справді вовтузилась на тракторі і таким чином очищала його, здіймаючи мул на всі боки. За кілька хвилин друзі навіть помітили, що колись трактор був червоного кольору. Правда, все навкруги тепер було заляпано грязюкою.

— Добре, що ми в «Пройдисвіті», — муркнув Васька, — інакше довелося б до лисого стригтись, аби мулу позбавитись.

— Чимдуж, тепер твоя робота, — гукнув Карасик-Опанасик, випльовуючи мул з рота. Сам він був повністю чорний, лише очі блищали та плавники залишились світлими.

— Ти карасів-негрів бачив? — поцікавився Васька у Боби.

— Ти краще дивись, що Чимдуж робить, — гавкнув у відповідь Боба.

Вуж-Чимдуж заліз у невелику шпарину в кабіні трактора і хвостом намагався відкрити дверцята. При цьому він згортався у вузлики, вісімки, квадрати, страшенно роздувався (Васька аж очі прикрив із переляку), але ручка дверей і не думала піддаватись.

— Що робити, — розпачливо крикнув Карасик-Опанасик, — зараз нас щуки зжеруть!

— Попроси, щоб він прив’язався до ручки дверей, — рішуче промовив Сашко, — а потім ми його потягнемо.

— Ти хотів сказати, розірвемо, — мугикнув Боба.

— А що, є якісь інші пропозиції? — звернувся до присутніх Сашко.

Опанасик почав щось обережно говорити вужу, той енергійно захитав головою і заметляв хвостом зробив вузлик на ручці дверей. Потім він знову через шпарину виповз назовні і кинувся до «Пройдисвіта». Сашко скерував всюдихід на нього. Вуж обмотався навколо всюдихода, його голова опинилася біля Васьки і підморгнула оком. Васька від такого вияву дружби перебіг в інший бік всюдихода.

— Ну, тримайся, друже-вуже, — прошепотів Сашко і обережно почав рухати всюдихід.

Тіло Чимдужа натягнулося струною. «Пройдисвіт» зупинився і силувався рушити далі. Почувся хрускіт, і всіх охопив жах, коли зрозуміли, що це хрускотять кістки Чимдужа. По склу всюдихода скотилася сльоза, яку вуж не зміг стримати. Васька заплющив очі, Сашко, здається, закам’янів від напруги. І тут тріснуло! «Пройдисвіт» різко рвонув уперед, Васька з Бобою влипли в задню стінку всюдихода. Сашко лише кінчиками пальців зумів зачепитися за кермо. Підтягнувшись, він різко натис на гальма. Тепер Васька з Бобою влипли в переднє скло і мовчки сповзали на підлогу. Запала тиша.

— Ну, хто дивитиметься назад? — похмуро запитав Сашко.

— Не я, — озвався Васька. — Я і звичайних вужів боюся, не те що пошматованих на ганчір’я.

— Я також боюсь, — буркнув Боба.

Тут пролунав стукіт в обшивку «Пройдисвіта». Троє друзів здригнулися і повільно, з острахом повернулись на гуркіт. Через скло їм посміхався Вуж-Чимдуж.

— Ура! — закричали друзі і кинулися до нього, забувши, що їх відділяє скло.

Поряд з Чимдужем посміхався Карасик-Опанасик.

— Скло поб’єте, рятувальнички, — лукаво сказав карасик, — краще лізьте в кабіну.

Тільки тепер друзі помітили, що кабіна трактора відчинена, і в ній господарює Рак-Мастак. Біля нього нетерпляче плавала Жабенція і лапкою запрошувала друзів до себе.

Тут Плавунець-Хитрунець із неймовірною швидкістю підлетів до Жабенції і щось проторохтів як з кулемета. Жабенція почала втрачати колір, а потім зовсім зблідла…

— Що робити! — нарешті вигукнула вона. — До нас наближається зграя щук та окунів.

Ворогів ще було не видно, та Опанасик озирнувся по боках і розпачливо промовив:

— Нам кінець… І королівствам теж.

— Е, ні, ми ще повпираємося, — озвався Сашко. — Слухай мою команду: всі в кабіну!

Коли небезпека поряд, то всі робляться слухняними, тож повторювати двічі не довелося. Черепаха-Вовтузяка, Вуж-Чимдуж, Карасик-Опанасик та «Пройдисвіт» прожогом кинулися в кабіну трактора, досить простору, аби всі спокійно в ній помістились. Останнім заплив Жук-Плавунець, ледь встиг: до трактора стрімко наближались величезні рибини з вищиреними пащами.

— Вуже-братику! — закричав Сашко. Від його крику Васька з Бобою але підскочили. Та і вуж все зрозумів без перекладу. Він блискавкою метнувся до дверцят кабіни, зав’язав хвіст у вузлик на ручці і щосили потягнув двері на себе. Вони